Михайловський Йосип Вікентійович
МИХАЙЛО́ВСЬКИЙ Йосип Вікентійович (26. 12. 1865(07. 01. 1866), Одеса — 05. 03. 1921, м. Томськ, РФ) — правознавець. Походив із міщан Черніг. губ. Закін. юрид. факультет Університету св. Володимира у Києві (1889). Від 1890 — канд. на посаду судді Ніжин. окруж. суду (нині Черніг. обл.); від 1893 — міський суддя у м. Єкатеринбург (Росія). 1900 склав магістер. іспит в Університеті св. Володимира, де й працював приват-доцент юрид. ф-ту; від 1904 — приват-доцент кафедри кримінал. права, від 1907 — в. о. ординар. професор кафедри енциклопедії та історії філософії права, за сумісн. 1912–13 — секр., 1913 — декан юрид. факультету Томського університету. 1906 захистив магістер. дис. за монографією «Основные принципы организации уголовного суда: Уголовно-политическое исследование» (Томск, 1905). Негативно сприйняв більшов. переворот 1917. У березні 1920 заарешт. і засудж. до 5-ти р. ув’язнення, звільнений у квітні того ж року за станом здоров’я. Наукові дослідження: філософія, заг. теорія права, кримінал. право, історія права.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К вопросу об условном осуждении // Право. 1904. № 47, 49; Б. Чичерин о конституции в России // Право. 1906. № 35; Судебное право, как самостоятельная юридическая наука // Там само. 1907. № 32; Начальная страница из истории русской интеллигенции: Отповедь авторам «Вех» // Сибир. жизнь. 1909. 24, 25, 26 нояб.; Культурная миссия юристов. Томск, 1910; Очерки философии права. Т. 1. Томск, 1914.
Рекомендована література
- Тарановский Ф. В. Новый опыт построения философии права в русской литературе (О книге Михайлов- ский И. В. «Очерки философии права». Т. 1, Томск, 1914). Юрьев, 1915.
Завантажити статтю
Людина 
