МИХАЙЛЮ́К Андрій Семенович (17(30). 11. 1911, с. Германівка, нині Обухів. р-ну Київ. обл. — 24. 10. 1937, Київ) — поет, пере­кладач. Навч. у Київ. електромех. технікумі (1926–27). Член літ. організації «Нова генерація», 1928 дебютував віршем в однойм. журналі. Працював у ред. газет Чернігова, Києва, Харкова, зокрема у виїз. ред. «Вістей ВУЦВК» (1930–34). Для поезій М. характерні увага до соц. тематики, ус­лавле­н­ня патріотизму, героїки праці. М. не погоджувався із на­становами футуристів щодо «раціоналізації поезії», вилуче­н­ня з неї емоційності та психологізму. Нар.-пісен. мотивами приваблює його інтимна лірика (вірші «Вітряно», «Бахмач», «Дачна, 41»). У зб. «Кінець ідилії» (К., 1933) вміщено най­значніший твір М. — однойм. поему про складний і суперечливий період колективізації. Пере­клав українською мовою поему М. Некрасова «Кому на Русі жити добре?» (1934). 11 вересня 1937 заарешт., 23 жовтня того ж року за звинуваче­н­ням в участі в контр­рев. укр. націоналіст.-терорист. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957.