Михайлюк Андрій Семенович
МИХАЙЛЮ́К Андрій Семенович (17(30). 11. 1911, с. Германівка, нині Обухів. р-ну Київ. обл. — 24. 10. 1937, Київ) — поет, перекладач. Навч. у Київ. електромех. технікумі (1926–27). Член літ. організації «Нова генерація», 1928 дебютував віршем в однойм. журналі. Працював у ред. газет Чернігова, Києва, Харкова, зокрема у виїз. ред. «Вістей ВУЦВК» (1930–34). Для поезій М. характерні увага до соц. тематики, уславлення патріотизму, героїки праці. М. не погоджувався із настановами футуристів щодо «раціоналізації поезії», вилучення з неї емоційності та психологізму. Нар.-пісен. мотивами приваблює його інтимна лірика (вірші «Вітряно», «Бахмач», «Дачна, 41»). У зб. «Кінець ідилії» (К., 1933) вміщено найзначніший твір М. — однойм. поему про складний і суперечливий період колективізації. Переклав українською мовою поему М. Некрасова «Кому на Русі жити добре?» (1934). 11 вересня 1937 заарешт., 23 жовтня того ж року за звинуваченням в участі в контррев. укр. націоналіст.-терорист. організації засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Вірші. 1932; Сонячний день. 1936; Поезії. 1959 (усі — Київ).
Рекомендована література
- Кацнельсон А. Андрій Михайлюк // Михайлюк А. С. Поезії. К., 1959;
- З порога смерті.
Завантажити статтю
Людина 
