Михайлюта Олександр Олександрович

Визначення і загальна характеристика

МИХАЙЛЮ́ТА Олександр Олександрович (20. 01. 1958, с. Заріччя Гуляйпіл. р-ну Запоріз. обл.) — прозаїк, пуб­ліцист, кінодраматург. Член НСПУ (1995), НСЖУ (1983). Премія ж. «Дніпро» (1989). Закін. Київський університет (1980). Працював кор. гуляйпіл. рай. г. «Зоря комунізму» (1980–83); завідувач відділу обл. г. «Комсомолець Запоріжжя» (1983–89); власкором г. «Молодь України» та «Голос України», оглядачем Прес. агентства новин (1989–94); гол. ред. ж. «Епоха», «Кияни», «Журналіст України» (1994–2004); нині — гол. ред. ж. «Райони України». Дебютував у 15-річ. віці вір­шем «Весілля» у гуляйпіл. рай. газеті. Відтоді його твори друкувалися у ж. «Дніпро», г. «Літературна Україна», «Запорізька правда», «Гуляйполе», альманахах «Віт­рила», «Хортиця», у колект. збірниках. У різних за жанром творах, а переважають у М. повісті, новели, нариси, порушено найзлободенніші проблеми нашого часу. Автор прагне в худож.-публіцист. формі донести до читача сторінки нашої історії, зокрема голод у 1930–40-і рр. в Україні, репресії; підняти на поверхню, художньо осмислюючи, ті пласти, які донедавна були під суворою забороною. Найбільший резонанс викликала повість «Секретний ешелон», за мотивами якої знято повнометраж. кінофільм з однойм. назвою (1993, реж. Я. Лупій, Одес. кіностудія «Благовіст»). Автор кіноповісті «Нестор» (про Н. Махна — керівник селян. повстан. руху 1918–21), кіносценарію «Рожеве сонце Салангу» (про незвичайні пригоди укр. хлопця, солдата рад. армії на афган. війні), унікал. відеофільмів «Рана» (про злочини у казармах рад. армії) та «Где так вольно дышит человек…» (свідчення потерпілих від сталін. репресій). Співавтор і укладач зб. «Сатирична сотня діє, або Путлер капут!» (К., 2016).

Завантажити статтю