Михальська Валентина Михайлівна
МИХА́ЛЬСЬКА Валентина Михайлівна (15. 08. 1964, с. Хворостів Любомл. р-ну Волин. обл.) — живописець. Обл. мист. премія ім. Й. Кондзелевича (1994). Орден княгині Ольги 3-го (2004) і 2-го (2018) ступ. Через важку недугу 1976 перестала ходити, припинила навч. у Костопіл. школі-інтернаті (Рівнен. обл.), повернулася в рідне село, займалася самоосвітою. Малювати почала 1985. Її мист. талант помітив рівнен. самодіял. художник М. Найдьонов і рекомендував більше малювати з натури. Не маючи змоги постійно працювати на пленері, М. намагається якомога більше малювати з натури влітку. Від 1995 — учитель образотвор. мистецтва Хворостів. серед. школи. У твор. доробку — портрети, пейзажі, натюрморти, іконопис, картини реліг. змісту, виконані олією, аквареллю, пастеллю, кольор. олівцями, в техніці монотипії, книжк. іл. Учасниця обл., всеукр., зарубіж. мистецьких виставок від 1990. Персон. — у Луцьку (1991, 2014), Києві (2004), Корці (Рівнен. обл., 2016). У 2003 засн. Волин. обл. мист. премію ім. М. Деякі роботи зберігаються у Волин., Любомл. краєзн. музеях, Колодяжнен. літ.-мемор. музеї Лесі Українки (Ковел. р-н Волин. обл.).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — серія «Волинські пейзажі та натюрморти» (1992–93); «Ранок, умитий дощем», «Материнство», «Смачний виноград», «Колядники», «Автопортрет у капелюшку» (усі — 2000-і рр.); графіка — іл. до кн. «Дощу мелодія блакитна» А. Махонюка (Лц., 1998), «Вершина» Є. Лещук (Л., 1999), «Загадайлівка» М. Онуфрійчука (2000), «Малювала киця хатку» А. Карп’юка, «Лілея» Лесі Українки (обидві — 2002), «Рукавичка» Ю. Герасимчука (2005), «Про Мишку і Мурку» Г. Ушакової, влас. кн. віршів для дітей «Казка оживає знов» (обидві — 2006), «Давай дружити!» (2009), «Мартинові щедрування» (2012) і «Що забула борсучиха?» (2014; усі — Луцьк) В. Штинько, «Казки діда Власа» А. Щура (Р., 2013; 2015).
Рекомендована література
- Валентина Михальська. Червоне і чорне. Графіка: Альбом. Лц., 2003;
- Смаль О. Крок до ренесансу // ДТ. 2004, 7 серп.