Михнівський Свято-Стрітенський жіночий монастир УПЦ МП
Визначення і загальна характеристика
МИХНІ́ВСЬКИЙ СВЯ́ТО-СТРІ́ТЕНСЬКИЙ ЖІНО́ЧИЙ МОНАСТИ́Р УПЦ МП Засн. 1637 у м-ку Філонів (див. Михнівка) як чол. монастир відставним ротмістром королів. гвардії, чл. Луцького Хрестовоздвижен. братства Ф. Єловицьким, який також на власні кошти звів тут деревʼяну церкву (1642, ймовірно, висвяч. на честь Стрітення Господнього). Розбудовувати обитель допомагали ченці сусіднього Милец. монастиря (див. Милецький Свято-Миколаївський чоловічий монастир УПЦ МП). Після смерті Ф. Єловицького 1651 (за нар. переказами, отруєний своєю дружиною — уніаткою Г. Підгородненською), труну з його тілом поховали побл. поминал. столика у Свято-Стрітен. церкві (за свідченнями очевидців, рештки труни зберігалися під підлогою до 1960-х рр.). Від кін. 17 — до серед. 18 ст. тут діяла відома іконописна майстерня. Нині ікони михнів. майстрів представлені у колекціях Музею волин. ікони у Луцьку й Нац. музею ім. Андрея Шептицького у Львові, у сучас. монастирі їх немає. Із впровадженням унії нечислен. чол. монастир припинив існування, діючою залишалася лише церква. За рад. часів у 1950-х рр. її перетворено на склад. 1989 Свято-Стрітен. церкву відбудовано, вона є однією з найдавніших памʼя-ток деревʼяної сакрал. архітектури Волині та України. 1996 при церкві відкрито жін. монастир. На його тер. зведено будинки для сестер і священиків, госп. приміщення, просфорню, молочарню. Окрім Свято-Стрітен., діють домова Свято-Покров. церква та 12-купол. Петропавлів. собор. Перша настоятелька — ігуменя Серафима (Селеверстова), нині — Марія (Шульгач).
Літ.: Теодоровичъ М. И. Волынь въ описаніи городовъ, мѣстечекъ и селъ въ церковно-историческомъ, географическомъ, этнографическомъ, археологическомъ и др. отношеніяхъ. Историко-статистическое описание церквей и приходовъ Волынской епархіи. Т. 5. Ковельскій уѣздъ. Почаевъ, 1903; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. — від найдавніших часів до 1914. Т. 2. Вінніпег, 1986; Михнівський Свято-Стрітенський жіночий монастир. 1642 –…, 1996–2006: Істор.-краєзн. нарис. Лц., 2006.
Н. О. Пась
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
