Мицик Федір Олексійович
МИ́ЦИК Федір Олексійович (05(18). 09. 1911, с. Вишнопіль Уман. пов. Київ. губ., нині Тальнів. р-ну Черкас. обл. — осінь 1941) — поет, журналіст. Батько Вадима та Мирослава Мициків. Член СПУ (1961, посмертно). Учасник 2-ї світової війни, загинув на Київ. напрямку. Закін. Укр. комуніст. інститут журналістики (Харків, 1938). Дебютував 1928 віршами у харків. г. «Селянська правда». Працював літпрацівником г. «Соціалістична перебудова» (станиця Кримська, нині м. Кримськ Краснодар. краю, РФ), «Колгоспник Бабанщини» (Київ. обл., 1932–33; готував літ. сторінку «Гартований молодняк»), у ред. київ. г. «Комсомолець України» (1938), «Глос радзецкі» (1938–41) та «Безбожник» (1941). Крім газет, вірші друкував у ж. «Молодий більшовик» та «Радянська література». Залишилася у рукописі зб. поезій «З книги про друзів» (1940). Окремі твори М. вміщені у 5-му т. «Антології української поезії» (К., 1985). Перекладав з рос. та польс. мов.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Моїй землі. К., 1962; Поезії. К., 1974; Моя починається пісня. Тальне, 1991.
Рекомендована література
- Мицик В. Мициківська левада. Творчість однієї родини. 2006;
- Мицик М. Життя — горіння. Нарис життя і творчості Ф. О. Мицика. Спогади друзів. Бібліографія творів. 2007 (обидві — Київ).
Завантажити статтю
Людина 
