Мишковський Тит

МИШКО́ВСЬКИЙ Тит (04. 10. 1861, с. Переґримка, нині Підкарп. воєводства, Польща — 04. 02. 1939, Львів) — церковний діяч УГКЦ, письменник, богослов, біблеїст, літургіст. Початк. і гімназійну освіту отримав у м. Перемишль (нині Польща, 1880), богослов. — у Центр. греко-катол. духов. семінарії у Відні та Віден. університеті (1880–84), де також слухав лекції на філос. ф-ті. Після висвячення (1885) продовжив богослов. студії в Інституті Фринтанеум (Авґустінеум) у Відні (1885–89) та здобув ступ. д-ра богослов’я Віден. університету (1889) за дис. «Antichristianam philosophiae, in primis modernae, de ultimo hominis fine doctrinam infirmam esse» («Неспроможність антихристиянського вчення філософії, насамперед модерної, про остаточну мету людини»). 1889–94 — префект студій Ген. греко-католиц. духов. семінарії у Львові; 1894–1903 — реґістрант Митрополичої консисторії; водночас 1889–95 і 1898–1902 — ад’юнкт богослов. факультету Львів. університету (викладав на каф. екзегези); 1891–1903 — катехит Вищої реал. школи у Львові. Опублікував габілітац. працю «Chronologіco- historica introductio in Novum Testamentum» («Хронологічно-історичний вступ до Нового Завіту», Л., 1892). Від 1899 — при-ват-доцент біблій. наук Нового Завіту каф. біблій. наук, від 1902 також  — каф. біблій. наук Старого Завіту, від 1903 — надзвич., від 1908 — звич. проф. цієї ж каф. Львів. університету. За своїми поглядами М. належав до москвофіл. течії, що, з одного боку, спричиняло конфлікти із церк. проводом та польс. політ. колами, з ін. — не позначалося на ставленні до вихованців семінарії та студентів. Під час 1-ї світової війни у ході уряд. кампанії проти русофілів 21 лютого 1915 заарешт. та інтернований етапами в Австро-Угорщині. Після її розпаду 1918 відмовився як професор Університету дати присягу вірності польс. владі, за що був усунений з професури, а 1931 позбавлений наук.-пед. стажу. Під час створення богослов. факультету при Архієпархіал. греко-катол. духов. семінарії у Львові 1920 М. викладав біблійні науки Нового Завіту, біблійну історію Старого Завіту та екзегезу, став першим деканом цього ф-ту; в новоствор. Греко-катол. богослов. академії у Львові — звич. професор (від 1928), довголіт. декан та віце-ректор (від 1935). Вміщував статті в галиц. церк. часописах «Богословській вѣстникъ» (1900–02) і «Церковний Восток» (1911–14). Учасник Львів. провінц. собору (синоду) 1891. Засн. Товариства св. Йоана Златоустого, чл.-засн. Богослов. наук. товариства, дійс. чл.-засн. і голова його Біблій. секції, чл. т-в «Руський народний дім», «Галицько-руська матиця», Товариства ім. М. Кач­ковського. Помер у чині почес. крилошанина митрополичої капітули. Спогади М. «Моя ничтожность и мировая война» та щоденник «Записки, или Дневник» (1889–1938) залишилися у рукописах.

Завантажити статтю