Міграція
МІГРА́ЦІЯ (від лат. migratio — перехід, переїзд, переселення) — переміщення населення, трудових ресурсів, капіталу, тварин, генів тощо з одного місця до іншого. М., як комплексне явище, вивчають у межах природн. (біологія, популяц. генетика, географія та ін.) і соц.-гуманітар. (історія, економіка, соц. статистика, антропологія, демографія, соціологія тощо) дисциплін. У науках, предметом дослідж. яких є людське суспільство, М. розглядають як простор. переміщення насел., що передбачає перетин адм. кордонів держави, області чи насел. пункту. В широкому розумінні термін «М.» охоплює всі види переміщень будь-якої тривалості, регулярності та цільової спрямованості (зі зміною місця проживання на короткий чи тривалий час або без його зміни). Короткотривала М. передбачає переміщення на період менше одного року і може бути епізод. (турист., ділові, родинні та інші поїздки у різних напрямах, що мають несистемат. характер), маятник. (регулярні короткотривалі, як правило, щоденні або щотижневі поїздки працівників між місцями постій. проживання та зайнятості без зміни місця проживання), сезон. (період., зазвичай кількамісячні поїздки між місцями постій. проживання та зайнятості або навч., лікування, відпочинку тощо з тимчас. зміною місяця проживання). Переміщення на період довший, ніж один рік, вважають довготривалим. За типом кордону, який перетинають у процесі переміщення, всі види М. поділяють на внутр. (адм. кордон у межах однієї держави) та зовн. (міжнар., транскордонні). Територ. переміщення насел., що завершується зміною постій. місця проживання, називають переселенням. Експерти вважають, що саме такий тип переміщення у вузькому сенсі відображає сутність поняття «М.». Виїзд з однієї країни до ін. для постій. проживання, який передбачає зміну громадянства чи набуття тимчас. правового статусу (біженці, шукачі притулку), є еміграцією. Зовн. М., що відбувається з порушенням визнач. законодавством умов вʼїзду чи виїзду (правил пересування кордону) вважають нелегальною. Якщо переміщення з однієї країни до ін. відбулося на закон. умовах, але порушено умови знаходження у країні прибуття (напр., особа вʼїхала як турист, але найнялася на роботу без необхід. оформлення), застосовують термін «незареєстр. М.» (у такому випадку коректно використовувати поняття «незареєстр. труд. мігрант» замість «нелегал. труд. мігрант»). За характером прийнятого рішення про переміщення виокремлюють вимушену, примус. та добровіл. міграцію. Вимушена М. — постійне або тимчас. переміщення людей з причин, що не залежать від них (стихійне лихо, екол. катастрофа, пром. аварія, військ. дії, порушення прав і свобод тощо). Виселення за розпорядженням цивіл. чи військ. адміністрацій у випадках небажаності перебування окремих осіб чи спільнот на тер. країни (депортація, вимушена репатріація та ін.) називають примус. М. Натомість добровіл. або спонтанна М. — результат ініціативи та вибору самих мігрантів, а не ін. людей чи обставин. За визначенням І. Прибиткової, добровіл. М. є формою самоорганізації насел. у просторі можливостей та стимулів, у межах якого спрацьовує принцип «людина шукає, де краще» (мета — працевлаштування у випадку труд. М., освіта у випадку освіт. М., шлюб чи воззʼєднання з родиною у випадку сімей. М., особиста безпека та права людини у випадку політ. М. тощо). Міграц. процеси не завжди можливо регулювати, але їх можна аналізувати, прогнозувати та здійснювати заходи для стримування негатив. тенденцій і сприяння гармонізації міграц. ситуації. Діяльність держави чи держав у зазнач. сфері називають міграц. політикою. У сучас. світі М. набуває нових різноманіт. форм, що зумовлюють стрімкий розвиток термінол. поля та провокують гострі дискусії між науковцями, політиками та практиками. Деякі терміни, що активно використовуються у сфері міграц. політики на міжнар. рівні, не мають чіткого та узгодженого визначення у міграц. дослідженнях. Прикладом є поняття «циркулярна М.» — широка концепція, що охоплює всі форми спонтан. чи організов. за підтримки міждерж. програм період. переміщення через кордони з метою працевлаштування (призводить до «потрій. виграшу»: для країни походження, мігрантів та країни призначення). Хоча термін активно використовують у числен. програм. документах ЄС, питання про доцільність його включення до усталеного понятій. апарату в окремих країнах залишається дискусійним, оскільки незрозуміло, як він узгоджується з ін. термінами — «транскордонна труд. М.» чи «сезонна М.». На тлі збереження традиц. форм М., відомих із давніх часів (масова вимушена М. із зон стихій. лих чи зброй. конфліктів), зʼявляються й сучасні, повʼя-зані зі швидким розвитком інформ.-комунікац. технологій та глобалізацією світу. Так, транскордонна труд. М. може здійснюватися без фактич. перетину кордону (електрон. імпорт труд. ресурсів), а міжнар. міграц. потоки можуть формуватися не за принципом міждерж. переміщення, а у межах формал. та неформал. транснац. і транслокал. взає-мозвʼязків. В Україні тією чи ін. мірою представлено всі осн. типи М., включно із вимуш. переміщеннями, зокрема після Чорнобил. катастрофи 1986 переселено бл. 350 тис. осіб (т. зв. екол. біженці). Після анексії Криму РФ і зброй. конфлікту на Донбасі 2014–16 понад 1,6 млн осіб були змушені переселитися з окупов. зон до ін. тер. в Україні (внутрішньо переміщ. особи). Протягом остан. десятиліть саме внутр. М. переважає у міграц. потоках і складає понад 90 % від усіх переміщень (окрім переміщень до ін. регіонів, громадяни України мігрують також у межах свого або курсують між регіонами у пошуках сезон. чи довготермін. працевлаштування). Міжнар. М. з України становить 5–6 % від усіх переміщень. Найпоширеніший тип зовн. переміщення громадян працездат. віку — труд. М. Україна входить до десятки осн. країн-донорів робочої сили у Європі (за різними оцінками, 1,5–4,5 млн укр. громадян працюють за кордоном) та має одну з найбільших світ. діаспор (зважаючи на різні визначення того, хто належить до діаспори, заг. чисельність осіб укр. походження — громадян ін. країн становить від 7-ми до 20-ти млн). Грош. перекази, що надійшли до України з закордону від фіз. осіб, 2014 склали 6,5 млрд дол. США (бл. 5 % ВВП). Дві третини всіх надходжень — перекази із т. зв. дальнього зарубіжжя (країн, що не мають спіл. кордону з Україною), одна третина — надходження з сусід. країн. Сучасна М. іноз. громадян безпосередньо в Україну відносно незначна, але через її тер. проходить один із «коридорів» нелегал. М. до ЄС, хоча після ухвалення 2010 закону про реадмісію роль України як транзит. держави нелегал. М. поступово знижується.
Рекомендована література
Завантажити статтю
