Мігрень

Визначення і загальна характеристика

МІГРЕ́НЬ (від франц. migraine, від грец. ήμικρανία — біль, що охоплює половину голови) — фізіологічний розлад, що характеризується приступами головного болю, частіше в одній половині голови. Першу згадку про головний біль, схожий на М., зафіксовано у т. зв. Папірусі Еберса (16 ст. до н. е.). Термін «гемікранія», від якого походить слово «мігрень», належить давньогрец. лікарю Галену. Біль при М. має пульсуючий характер і нерідко супроводжується нудотою, блюванням, непереносимістю яскравого світла, голос. звуків (фото- та фонофобія), а також сонливістю і млявістю після нападу, який може тривати від 2–3-х год. до декількох діб. М., як правило, не призводить до незворот. уражень головного мозку, але істотно погіршує якість життя. Згідно з епідеміол. дослідж., М. страждають від 3 до 16 % населення. Найчастіше вона буває у людей віком 35–40 р., при цьому чоловіки становлять від 2 до 15 %, жінки — від 6 до 25 % всієї популяції. Істотну роль у виникненні М. відіграють спадк. схильність, ендокринна недостатність, порушення сну, метеорол. фактори (коливання температури повітря, атмо­сфер. тиску тощо), тютюнопаління, стрес. Патогенез складний і до кінця не з’ясований. Доведено роль біохім. зрушень, зокрема збільшення в сироватці крові серотоніну та простагландинів. Вони провокують короткочас. спазм судин головного мозку, після чого настає тривале розширення екстракраніал. артерій. Спазм лежить в основі фотопсій та ін. осередк. неврол. симптомів, а розширення судин є безпосеред. причиною головного болю. Пульсуючий біль розглядають як реакцію на «удари» току крові в розслаблені стінки судин. русла. Залежно від клін. особливостей виділяють кілька форм М., зокрема М. з аурою (класична М.) та М. без аури (проста М.). Клінічно типовий приступ М. складається з двох фаз. У першій (фаза провісників) — відзначаються стомлюваність, дратівливість, погіршення настрою, рідше — ейфорія. У другій — з’явля-ється однобіч. пульсуючий головний біль, що локалізується, як правило, у лобно-скроневій ділянці. Тривалість нападу не перевищує 1–3 доби, часто його супроводжують нудота, блювання, світлобоязнь. Порушення судин. тонусу також проявляються почервонінням кон’юнктиви, набряканням поверхн. скроневої артерії, зблідненням шкіри обличчя, охолодженням кісток тощо. У типових випадках аура проявляється парастезіями, що починаються в кістках та поширюються на обличчя та язик. Осн. принципи лікування М.: оздоровлення способу життя хворих шляхом усунення причин, що провокують напади, та медикаментозна терапія. Фармакотерапія спрямована на купірування нападу головного болю та його профілактику. Під час нападу призначають ерготамін, кофеїн або їх комбінов. препарат — кофетамін, анальгетики-антипіретики. Значну протимігренозну дію мають агоністи серотоніну — суматриптан та золмітриптан. У міжнапад. період застосовують блокатори β-адренорецепторів та блокатори іонів кальцію.

Завантажити статтю