Міжнародна ріка

Визначення і загальна характеристика

МІЖНАРО́ДНА РІКА́  — ріка, що протікає територіями двох або більше держав. Поняття «М. р.» застосовують для заг. позначення поверхневих прісновод. об’єктів (озер, каналів, водосховищ), частини яких розташ. на території двох або більше держав. Нині у світі нарах. бл. 270 М. р., серед яких — Амазонка, Дніпро, Дунай, Конґо, Ла-Плата, Меконґ, Ніґер, Ніл, Одер, Рейн, ріка Св. Лаврентія. М. р. використовують для судноплавства (найбільше значення мають М. р., що впадають у море чи океан, та відкриті для міжнар. торг. перевезень) і несудноплав. цілей, зокрема вироблення електро­енергії, рибальства, для потреб с. господарства (меліорація земель, зем­леробство тощо), промисловості, комунал. сфери тощо. 80 % споживання ресурсів вод М. р. припадає на с. госп-во. Режим використання М. р. визначають міжнар. договори, міжнар. звичаї, акти міжнар. інтеграц. утворень і нац. законодавство. Історично, як звичаєві, сформувалися осн. міжнар.-правові норми: право прибереж. держав визначати правила використання М. р., незаподіяння шкоди ін. прибереж. державам, свобода судноплавства та ін. Донині укладено бл. 3600 міжнар. договорів про М. р., присвяч. переважно їхньому судноплав. використанню. Один із найважливіших — Заключ. акт Віден. конгресу 1815, яким встановлено свободу судноплавства на М. р. Європи й закріплено за прибереж. державами право узгоджувати та встановлювати правила перевезень. Універсал. договорів про судноплавство на М. р. не існує. Серед чинних регіон. договорів — Європ. угода про найважливіші внутр. водні шляхи міжнар. значення 1996, що зобов’язує держави-учасниці розвивати мережу судноплав. М. р. у європ. регіоні. Несудноплавне використання та охорону М. р. регулюють універсал. договори рамкового характеру — Конвенція Європ. екон. комісії ООН про охорону та використання транскордон. водотоків та міжнар. озер 1992 і Конвенція ООН про право несудноплав. видів використання міжнар. водотоків 1997, в основу яких покладено принципи сталого розвитку, розумного та справедливого використання водних та ін. ресурсів, незаподіяння. шкоди, охорони довкілля, комплекс. упр. М. р. На регіон. рівні діє також низка укладених під егідою Європ. екон. комісії ООН та Ради Європи багатосторон. договорів про охорону довкілля, що поширюються на М. р. Переважна більшість сучас. міжнар. договорів регулює перевезення, несудноплавне використання та охорону окремих М. р. у всіх регіонах світу: Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948, Конвенція про захист Рейну 1999, Договір про Ла-Плату та її мор. кордон 1973, Конвенція про захист, використання, підживлення і моніторинг стану Женев. водонос. горизонту 2008, Угода про співпрацю у бас. р. Колорадо 2017. З-поміж актів міжнар. інтеграц. утворень найбільше значення мають обов’язк. акти ЄС — директиви про водну політику 2000, про підземні води 2006, про повені 2007, низка директив і регламентів, присвяч. річк. перевезенням. Гол. регулятор використання та охорони М. р. — нац. законодавство, що зумовлено дією принципу суверенітету держави над її природ. ресурсами. Осн. законодавчі акти в цій сфері в Україні: Конституція, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) і «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (2002), Водний кодекс України 1995, Заг.-держ. програма розвитку водного господарства 2002. Положення цих та ін. нормативно-правових актів спрямов. на рац. використання і ефективну охорону, зокрема й М. р., забезпечення насел. питною водою належ. якості та в необхід. кількості, досягнення сталого функціонування водогосп. комплексу. Україна також є учасницею найважливіших багато- і двосторон. договорів про М. р., серед яких — Конвенція 1992 і Європ. угода 1996. Для сприяння міжнар. співробітництву щодо М. р. створюють спец. міжнар. організації — міжнар. річк. комісії, які нині діють щодо майже усіх найбільших М. р. світу (Дунай. комісія, Комісія р. Меконґ, Організація Договору про співробітництво в Амазонії, Центр. комісія судноплавства на Рейні та ін.).

Завантажити статтю