Міжнародний арбітраж

Визначення і загальна характеристика

МІЖНАРО́ДНИЙ АРБІТРА́Ж  — третейський суд для розгляду міжнародних спорів, сторонами яких виступають держави та міжнародні організації. В окремих випадках доступ до М. а. можуть мати приватні особи (Ірано-амер. претензій. трибунал, Міжнар. центр для розгляду інвестиц. спорів). Склад та порядок діяльності М. а. визначають угодою сторін під назвою «арбітраж. компроміс». Він може мати форму спец. угоди (окремої чи частини ін. міжнар. договору), в якій зафіксов., що у випадку виникнення конкрет. міжнар. спору буде створено М. а.; арбітраж. угоди, за якою сторони зобов’язують­ся передавати до М. а. всі спори (або спори певної категорії), що існують або можуть виникнути між ними; арбітраж. угоди як частини ін. міжнар. договору, в якій є положення про звернення до арбітраж. процедури у випадку застосування чи тлумачення цього договору. За заг. правилом, угода про арбітраж повинна регламентувати спосіб створення М. а., мову арбітраж. розгляду, місцеперебування та можливість виїзних засідань, спосіб прийняття рішень, положення щодо окремих думок арбітрів, публікацію рішень, посилання на ін. міжнар.-правові акти чи їхні частини (факультативно). Розрізняють два типи М. а.: постійно діючі та для вирішення конкрет. справи. Переважну більшість М. а. створюють для розгляду конкрет. спору, однак у світ. практиці відомі декілька спроб заснування постійно діючого М. а. Найбільш вдала серед них — організація Постій. палати третей. суду в м. Гааґа (Нідерланди) на підставі Конвенції про мирне вирішення міжнар. сутичок 1907, що нині існує як список арбітрів, з яких можна формувати арбітраж для вирішення конкрет. спору. Зазвичай, М. а. складається з арбітрів, яких призначають сторонами, та узгодженого між ними (або призначеного міжнар. посадовою особою, напр., Ген. секр. ООН) суперарбітра. Сторони можуть обирати право для розгляду спору, але якщо вони цього не роблять, то М. а. розглядатиме спір за заг. міжнародним правом та за відповід. міжнар. договором. На практиці арбітри М. а. часто постають перед необхідністю віднайти оптимал. співвідношення міркувань справедливості з необхідністю застосувати норми міжнар. права й нерідко розв’я­зують спори саме таким чином, оскільки їхнє завдання полягає насамперед у врегулюванні міжнар. спору, а не в ретел. застосуванні міжнар. права. При цьому нац. право самостійно не застосовують, хоча й можуть враховувати. Рішення М. а. обов’язк. для сторін та, як правило, остаточне. Однак останнє залежить від практики держав: сторони можуть передбачити процедуру подальшого тлумачення, уточнення, перегляду чи скасування арбітраж. рішення. Для вирішення конкрет. спорів при торг.-пром. палатах розвинених країн створюють Міжнар. арбітражні суди. Найвідоміші та найавторитетніші серед нині діючих — Лондон. міжнар. арбітраж. суд, Арбітраж. суд Торг. палати Стокгольма.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю