Міжнародний договір

МІЖНАРО́ДНИЙ ДО́ГОВІР  — угода між двома або декількома суб’єктами міжнародного права, що встановлює, змінює або припиняє їхні взаємні права та обов’язки. Порядок укладення, виконання і припинення дії М. д. врегульов. Віден. конвенцією про право міжнар. договорів 1969 та Віден. конвенцією про право міжнар. договорів між державами і міжнар. організація­ми або між міжнар. організаціями 1986. У доктрині міжнар. права М. д. розглядають переважно як його осн. й універсал. джерело. М. д. дозволяє найбільш оперативно врегулювати міжнародні відносини, підґрунтям його обо­в’язк. сили є згода і чітко висловлена воля сторін. Віден. конвенція про право міжнар. договорів 1969 встановлює для цього акта письм. форму та передбачає можливість укладення договорів у одному документі чи в двох або кількох пов’язаних між собою документах тощо. Назва та форма договору не впливають на його обов’язк. силу. Більшість із них мають письм. форму, але зустрічаються і договори в усній формі. За числом сторін розрізняють дво- або багатосторонні (регіон. чи універсал.) М. д.; за можливістю участі в них — відкриті та закриті; за терміном дії — строк. та безстрокові. Двосторонні договори, зазвичай, укладають мовами сторін. Підписаний М. д., як правило, підлягає ратифікації або затвердженню (при­й­няттю). Він набирає чинності піс­ля підписання, якщо це прямо зазнач. у договорі, або після обміну ратифікац. грамотами чи після їхньої здачі на зберігання депозитарію. Укладений державами М. д. публікують у їхніх офіц. виданнях. Дія М. д. припиняється внаслідок закінчення строку, у зв’язку з виконанням, за взаєм. згодою сторін, у порядку денонсації, перегляду, анулювання тощо. М. д. як джерело міжнар. права повинен бути об’єк­тивно правомір.; укладеним відповідно до принципів і норм сучас. міжнар. права та законодав­ства держав (сторін) у частині, що стосується договір. процедури; реа­лізовуватися відповідно до принципів і норм міжнар. права і положень самого договору. Пріоритетність М. д. залежить від простору дії (перевагу мають Статут ООН, універсал. договори); часу дії; часу укладення договору; характеру норм (імперативні норми мають перевагу над диспозитив.); відповідності чинним принципам і нормам міжнар. права тощо. Недійсними є договори, що суперечать Статуту ООН або осн. принципам міжнар. права, чи мають імператив. характер.

Завантажити статтю