Міжнародний суд ООН

Визначення і загальна характеристика

МІЖ­НАРО́ДНИЙ СУД ООН — головний судовий орган ООН. Діє у м. Гааґа (Нідерланди) як колегія незалежних суд­дів на під­ставі 14-ї глави Статуту ООН 1945, а також Статуту Між­народного суду ООН, що є його невід­ʼємною частиною. Правила судочинства Між­народного суду ООН ви­значені Регламентом 1972 року та Практичними директивами 2001 року. Він виконує свої функції з 1946 року і є правона­ступником По­стійної палати Між­народного Правосу­д­дя — органу Ліги Націй. До складу Між­народного суду ООН входять 15 суд­дів, яких обирають Генеральна Асамблея ООН і Рада Без­пеки ООН з пере­ліку осіб, внесених до від­повід­ного списку за пропозиціями національних груп По­стійної палати Третейського Суду. Суд­дею Між­народного суду ООН може бути особа, яка від­повід­ає вимогам, встановленим у своїй державі до при­значе­н­ня на вищі судові посади, або фахівець з ви­знаним авторитетом у галузі між­народного права. Громадянська приналежність суд­дів від­ображає основні правові системи світу та панівні форми цивілізацій.

До складу Між­народного суду ООН не можуть входити двоє суд­дів з однаковим громадянством. Держава має право на обра­н­ня судді до складу Між­народного суду ООН для роз­гляду справи за її участі, якщо серед суд­дів немає її громадян. Здебільшого до Між­народного суду ООН обирають професорів між­народного права, суд­дів найвищих судових ін­станцій, а також професійних дипломатів. Строк повноважень судді — 9 років із можливістю пере­о­бра­н­ня. Кожні 3 роки третину складу оновлюють. Судді Між­народного суду ООН не можуть виконувати жодних пред­ставницьких або адміністративних обовʼязків чи за­йматися іншою діяльністю професійного характеру, бути пред­ставниками, повіреними чи адвокатами в будь-якій справі. Здійснюючи свої повноваже­н­ня, судді користуються дипломатичними привілеями та імунітетами. Зі свого складу вони обирають голову та віце-голову (на 3 роки з можливістю пере­о­бра­н­ня) і при­значають секретаря. Під час судових засі­дань рекомендована присутність усіх членів, для кворуму необхідна участь у засі­дан­ні хоча б 9-ти. Для ефективної діяльності та виріше­н­ня окремих категорій справ (на­приклад, щодо транзиту та звʼязку) створюють камери в складі 3-х та більше суд­дів і камери для спрощеного роз­гляду, що складаються з 5-ти суд­дів.

Компетенція Між­народного суду ООН охоплює справи, пере­дані на роз­гляд сторонами, і пита­н­ня, спеціально перед­бачені Статутом ООН та іншими чин­ними між­народними договорами; в його юрисдикції - тлумаче­н­ня між­народних договорів, встановле­н­ня факту поруше­н­ня між­народного зобовʼяза­н­ня, ви­значе­н­ня характеру та обсягу від­шкодува­н­ня за поруше­н­ня між­народного зобовʼяза­н­ня і будь-які інші пита­н­ня між­народного права. Під­ставою для роз­гляду справи Між­народним судом ООН є згода держав, між якими виник спір, способом поруше­н­ня справи — нотифікація спеціальної угоди або письмова заява із вказівкою предмета та сторін спору. Між­народний суд ООН вирішує пере­дані на роз­гляд справи на під­ставі між­народного права, за­стосовуючи загальні і спеціальні між­народні конвенції, що встановлюють правила, чітко ви­знані сторонами спору; між­народний звичай як доказ всезагальної практики, ви­знаної як правова норма; загальні принципи права та ріше­н­ня і доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй як допоміжні джерела для встановле­н­ня між­народно-правових норм. Офіційні мови Між­народного суду ООН — французька та англійська. Судочинство складається з письмової і усної частин. Письмова частина полягає в пові­домлен­ні меморандумів, контрмеморандумів, від­повід­ей на них та всіх інших необхідних документів; усна — у заслуховуван­ні свідків, екс­пертів, пред­ставників повірених і адвокатів. Ріше­н­ня при­ймають більшістю голосів присутніх суд­дів; якщо кількість голосів однакова, пере­вагу має голос Голови. Кожен суддя Між­народного суду ООН може висловити особливу думку, якщо ріше­н­ня в цілому або частково не від­повід­ає його позиції. Ріше­н­ня Між­народного суду ООН обовʼязкове для сторін справи щодо предмета спору, остаточне й не під­лягає оскаржен­ню, крім пере­гляду у звʼязку з нововиявленими об­ставинами. Між­народний суд ООН також надає консультативні висновки щодо будь-якого юридичного пита­н­ня за письмовим запитом із детальним викладе­н­ням питань Генеральної Асамблеї ООН, Радою Без­пеки ООН або іншою зацікавленою установою з до­зволу Генеральної Асамблеї ООН. Діяльність Між­народного суду ООН значно вплинула на роз­виток між­народного права. Від 1948 до сьогодні він виніс понад 130 рішень у спорах між державами та оголосив 26 консультативних висновків, зокрема ріше­н­ня щодо делімітації морських просторів у Чорному морі 2009 стосувалося України. У процесі роз­гляду від 2017 пере­буває спір між Україною та РФ про за­стосува­н­ня Між­народної конвенції про боротьбу з фінансува­н­ням тероризму та Між­народної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дис­кримінації.

Літ.: Савчук К. О., Мельничук О. І. Між­народний Суд ООН як засіб мирного роз­вʼяза­н­ня між­народних спорів у сучасному між­народному праві // Часопис Київ. університету права. 2013. № 4.

А. О. Гачкевич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю