Міжнародний центр з дослідження, збереження та реставрації культурних цінностей

МІЖНАРО́ДНИЙ ЦЕНТР З ДОСЛІ́ДЖЕННЯ, ЗБЕРЕ́ЖЕННЯ ТА РЕСТАВРА́ЦІЇ КУЛЬТУ́РНИХ ЦІ́ННОСТЕЙ  — міжурядовий орган. Абревіатурне позначення ICСROM походить від англ. назви The International Centre for Conservation in Rome. Статут центру затв. 1956 на 9-й сесії Ген. конф. ЮНЕСКО у Нью-Делі, 1959 на запрошення уряду Італії і за згодою ЮНЕСКО його перенесено до Риму (звідси скорочена назва — Римський центр). Член ICСROM є держави-чл. ЮНЕСКО (1959 — 9, 1986 — 73, 2008 — 126, 2018 — 137), асоційов. чл. можуть бути держ. установи країн — не чл. ЮНЕСКО, а також приватні та громад. інституції. Упр. здійснює Ген. асамблея, до складу якої входять делегати від країн-чл. ICСROM (скликають кожні 2 р.). На засіданнях асамблеї узгоджують пріоритетні напрями діяльності, затверджують програми, розглядають фінанс. питання, обирають ген. дир. і раду центру. Осн. функції ICСROM: збір наук. і тех. інформації, вивчення наук. проблем та поточне документування тех. засобів захисту й відновлення культур. об’єктів; призначення, координація дослідж. у цій сфері; надання консультацій та рекомендацій із заг. та спец. питань; допомога у підготовці дослідників і тех. робітників з реставрац. технологій; залучення широких кіл громадськості до діяльності зі збереження пам’яток; експертна оцінка стану збереження об’єк­тів, включених до Списку все­світ. спадщини ЮНЕСКО. Окрім збору наук. і тех. інформації, центр реалізує навч. програми, готує фахівців із менеджменту пам’ят­коохорон. діяльності, ідентифікації культур. цінностей та фахівців різноманіт. профілю з консервації та реставрації рухомих і нерухомих пам’яток. Першими на поч. 1960-х рр. були організов. (спільно з Римським університетом) курси з підготовки архітекторів-консерваторів зі збереження істор. будинків та центрів істор. міст, згодом (разом із Римським інститутом реставрації) — щорічні 4–6-місячні курси з підготовки фахівців із консервації фрескового живопису (1968), наук. принципів консервації істор. об’єктів і старожитностей (1974), превентив. консервації музей. колекцій (1975). У 1980-х рр. діяльність центру розширено за рахунок введення довгострок. міжнар. і регіон. програм із консервації музей., бібліотеч. і архів. колекцій, археол. розкопок, істор. будинків і споруд, істор. середмістя, культ. ландшафтів. Додатково ICСROM проводить курси у різних частинах світу, включно із серією навч. програм зі специфіч. галузей (дерев’яні об’єкти Норвегії, кам’яниці Венеції, глинобитні споруди Перу, фреск. живопис Таїланду), а також клімат. та освітлюв. контроль у музеях Лондона, Дубліна, Лос-Ан­джелеса та Каракаса. Центр спів­працює з ЮНЕСКО, Міжнар. радою музеїв, Міжнародною радою з питань охорони пам’яток і визначних місць, Міжнар. спілкою архітекторів і багатьма нац. інститутами різних країн шляхом створення спіл. нац., регіон., місц. програм; видає спеціалізов. ж. «ICCROM Newsletters» (англ., франц., іспан. мовами). Фахівці центру брали активну участь у міжнар. проектах ЮНЕСКО із врятування пам’яток істор.-куль­тур. значення у Мексиці, Пакистані, Нубії (істор. область у долині між 1-м і 5-м порогами р. Ніл, на тер. сучас. Єгипту й Судану), міст Венеція і Флоренція в Італії тощо. Щороку він проводить спеціалізов. курс із підготовки архітекторів-консерваторів для збереження істор. будинків, пам’я­ток і пам’ятників. Першим ген. дир. ICСROM був шотланд. хімік, археолог, кер. Лаб. наук. й пром. дослідж. Британ. музею д-р Г.-Дж. Плендерлейт (1959–71), від 2018 — представник Зімбабве В. Ндоро. Україна стала чл. ICСROM 2016. До складу нац. виконкому уві­йшли провідні фахівці та експерти з реставрації та збереження культур. цінностей: А. Антонюк (Нац. Києво-Печер. істор.-культур. заповідник), Р. Гуцуляк (Нац. заповідник «Софія Київська»), В. Павленко (Нац. архіт.-істор. заповідник «Чернігів стародавній»), І. Пошивайло (Нац. мемор. комплекс Героїв Небесної сот­ні — Музей Революції Гідності), С. Стрельнікова (Нац. н.-д. реставрац. центр України). 2017 укр. делегація на чолі з нац. координатором ICСROM в Україні А. Антонюком уперше взяла участь у роботі 30-ї сесії його Ген. асамблеї у Римі.

Завантажити статтю