Міжнародні гарантії назележності України

МІЖ­НАРО́ДНІ ГАРА́НТІЇ НЕЗАЛЕ́ЖНОСТІ УКРАЇ́НИ — сукупність змістовно споріднених між­народно-правових документів. М. г. н. У. вважають насамперед документи, під­писані державами-чл. Ради без­пеки ООН, а також країнами, обʼєд­наними у СНД, що ви­значають принципи та умови зовн.-політ. забезпече­н­ня незалеж. держ. статусу України, її політ. суверенітету, територ. цілісності, задовіл. рівня нац. без­пеки. Першою між­нар. угодою, орієнтов. на досягне­н­ня задовіл. стану М. г. н. У., стала Три­сторо­н­ня заява президентів України, США і РФ, під­писана 14 січня 1994 у Москві. У ній пові­домлено, що США і РФ готові надати Україні гарантії без­пеки після набу­т­тя чин­ності поширеної на Україну частини Договору між СРСР і США про скороче­н­ня і обмеже­н­ня стратег. на­ступал. озброєнь, під­писаного 1991 (СНО-1), і при­єд­на­н­ня України до Договору про нерозпо­всюдже­н­ня ядер. зброї. Ратифікація ВР України Договору СНО-1 (1993 із за­стереже­н­нями, 1994 у повному обсязі), а також ухвале­н­ня Закону «Про при­єд­на­н­ня України до Договору про нерозпо­всюдже­н­ня ядерної зброї від 1 липня 1968 року» (1994) створили умови для формува­н­ня системи між­нар. документів, спрямов. на забезпече­н­ня дієвих гарантій незалежності й без­пеки України. Про­грама НАТО «Партнерство заради миру: за­проше­н­ня» (ПЗМ), у реалізації якої Україна бере участь від 8 лютого 1994, перед­бачає, що «НАТО проводитиме консультації з будь-яким активним учасником такого партнерства, якщо цей партнер вирішить, що виникла пряма за­гроза для його територіальної цілісності, політичної незалежності або без­пеки». Рамковий документ ПЗМ зобовʼязав усіх держав-учасниць «утримуватися від за­грози за­стосува­н­ня сили і від за­стосува­н­ня сили на шкоду територіальній цілісності або політичній незалежності будь-якої держави, а також поважати існуючі кордони і домагатися урегулюва­н­ня спорів мирними засобами». У Хартії укр.-амер. партнерства, дружби і спів­робітництва від 22 грудня 1994 проголошено: якщо у майбутньому виникне зовн. за­гроза територ. цілісності, політ. незалежності або без­пеці України, Україна та США мають намір консультуватися і здійснювати від­повід­ні кроки для досягне­н­ня мирного виріше­н­ня ситуа­ції згідно з між­нар. правом та принципами Наради з без­пеки і спів­робітництва у Європі (ст. 4). У Меморандумі про гарантії без­пеки у звʼязку з при­єд­на­н­ням України до Договору про нерозпо­всюдже­н­ня ядер. зброї, під­писаному 5 грудня 1994 у Будапешті президентами України, РФ, США та премʼєр-міні­стром Великої Британії, сторони під­твердили свої зобовʼяза­н­ня поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України. У Декларації Франції від 5 грудня 1994, під­писаної президентом цієї держави, викладено зобовʼяза­н­ня про гарантії без­пеки України з боку Франції, а також під­тверджено зобо­вʼяза­н­ня франц. сторони поважати незалежність та суверенітет України в межах її ниніш. кор­донів. Уряд Китаю в заяві від 5 грудня 1994 ви­знав незалежність, суверенітет і територ. цілісність України, а також засвідчив готовність до подальшого роз­витку дружби й спів­робітництва між двома країнами. Хартія про особл. партнерство між Україною та Організацією Пн.-атлант. договору, під­писана 9 липня 1997 у Мадриді, перед­бачає створе­н­ня кризового консультат. механізму для проведе­н­ня спіл. консультацій в будь-якому випадку, коли Україна вбачатиме пряму за­грозу своїй територ. цілісності, політ. незалежності або без­пеці (ст. 15). Стратегічна концепція НАТО від 24 квітня 1999 акцентувала увагу на тому, що «альянс продовжує під­тримувати суверенітет і незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний роз­виток, економічне процвіта­н­ня та її не­ядерний статус, які НАТО вважає чин­никами стабільності та без­пеки в Центральній і Східній Європі, а також у Європі загалом» (ст. 37). Документами, що посилюють М. г. н. У., є окремі домовленості, під­писані главами країн СНД, зокрема Декларація про дотрима­н­ня суверенітету, територ. цілісності і недоторкан­ності кордонів держав-учасниць СНД від 15 квітня 1994 перед­бачає, що «...будуючи свої від­носини як дружні, держави утримуватимуться від військової, політичної, економічної або будь-якої іншої форми тиску, включаючи блокаду, а також під­тримки і викори­ста­н­ня сепаратизму проти територіальної цілісності і недоторкан­ності, а також політичної незалежності будь-якої із держав — учасниць Спів­дружності». Меморандум про під­трима­н­ня миру і стабільності у СНД від 10 травня 1995 додатково засвідчував, що субʼєкти СНД «мають наміри припиняти від­повід­но до свого національного законодавства створе­н­ня і діяльність на своїх територіях організацій, груп і окремих осіб, спрямованих проти незалежності, територіальної цілісності і недоторкан­ності кордонів або на загостре­н­ня між­національних від­носин, а також на зазіха­н­ня ззовні на державний устрій держав, що під­писали цей меморандум».