Міжнародні організації з питань охорони природи

МІЖНАРО́ДНІ ОРГАНІЗА́ЦІЇ З ПИТА́НЬ ОХОРО́НИ ПРИРО́ДИ  — організації, створені для роз­в’язання екологічних проблем шляхом координації діяльності, розроблення та фінансування правових документів, програм, проектів і заходів, збирання та поширення інформації, створення та поновлення баз даних, підготовки оглядів і оцінок стану довкілля та його компонентів. Умовно їх поділяють на держ., недерж., такі, що діють під егідою ООН, світ. чи регіон. рівнів. Провідну роль відіграють Програма ООН із захисту природ. сере­довища та її структури (ЮНЕП; United Nations Environmental Prog­ram, UNEP), засн. після Стокгольм. конф. ООН 1972, присвяч. проб­лемам довкілля; Програма розвитку ООН (ПРООН; United Nations Development Program, UNDP); підрозділи Світ. банку, насамперед Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Комісія ООН з питань збалансов. (сталого) розвитку (United Nations Com­mission on Sustainable Develop­ment, UNCSD). Серед недерж. організацій — Міжнар. спілка охорони природи (МСОП), Світ. фундація дикої природи (СФДП), Міжнар. спілка охорони птахів (МСП), Міжнар. спілка водно-болот. угідь (МСВБУ), «Ґрінпіс», «Друзі Землі». У деяких країнах діють уряд. агенції, фундації чи департаменти з питань довкілля. У більшості з названих організацій є свої відділ., представництва чи офіси на регіон. рівні. Для Європи властиві специфічні структури, що опікуються питаннями охорони дов­кілля, — Рада Європи, Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), різні інституції та програми Європейського Союзу (ЄС). Потреба консолідації зусиль та складність завдань, пов’яз. із роз­в’язанням проблем довкілля, зумовили створення міжнар. організацій нового типу — з мін. штатами, віртуал. упр., спробою втілення інтеграл. підходів (при цьому передбачено, що для впровадження програм і проектів використовують наявні структури та ресурси). Найпотужнішою є Світ. фундація з охорони довкілля, відома в Україні як ГЕФ (ВЕФ). У Європі для впровадження всеєвроп. стратегії збереження біотич. та ланд­шафт. різноманіття, схваленої міністрами 55-ти країн регіону (Софія, 1995), створ. віртуал. інституцію. Міжнар. організації відіграють роль організаторів і каталогізаторів світ. процесу формування екологічної політики, формулювання стратегії виживання людства в умовах екологічної кризи та стимулюють інновац. підходи у цій сфері. Важливе значення має вироблення ними правового поля щодо діяльності з питань довкілля, розроблення і започаткування втілення конвенцій та ін. міжнар. документів.

Завантажити статтю