Мізерницький Олександр Михайлович
Визначення і загальна характеристика
МІЗЕРНИ́ЦЬКИЙ Олександр Михайлович (1883, Луцьк — ?) — освітній діяч. Навч. в Університеті св. Володимира у Києві. Брав активну участь у рев. діяльності: від 1902 — чл. РУПу, від 1906 — УПСР. 1905 заарешт. і ув’язнений, 1906 звільнений під заставу. 1908 виїхав за кордон. 1913 повернувся на батьківщину, вдруге заарешт. і засудж. (покарання відбував у тюрмах Харкова та Києва). Після Лютн. революції 1917 — на вибор. адм. посадах, зокрема очолював міську управу м. Радомишль (нині Житомир. обл.). 1918 вступив до Укр. КП(боротьбистів), 1920 — до КП(б)У. Від квітня 1920 — зав. Полтав. губерн. відділу нар. освіти. На цій посаді реорганізував заг.-осв. школи Полтави у єдині трудові школи-семирічки, відкрив Дит. палац у колиш. будинку губернатора, призначив А. Макаренка зав. Осн. дит. будинку для морально-дефективних № 7 (див. Колонія імені Максима Горького). Згодом — керівник регіон. відділів нар. освіти у Миколаєві та Вінниці; від 1923 — заступник голови Гол. упр. соц. виховання і чл. Колегії Нар. комісаріату освіти УСРР; від 1924 — зав. Київ. губерн. відділу нар. освіти і гол. ред. респ. пед. часопису «Радянська освіта» (докладав знач. зусиль для переведення А. Макаренка у Київ); від жовтня того ж року — голова ЦК Профспілки працівників освіти УСРР і ред. його друк. органу г. «Народній учитель»; від 1928 — заступник нар. комісара праці УСРР; від 1929 — заступник голови Центр. комісії по боротьбі з безробіттям УСРР, зав. Укр. контори Центр. інспекції праці. На поч. 1930 у ході т. зв. парт. чистки виключений із КП(б)У. 1932–33 — директор Харків. зоотех. інституту. Згодом репрес., до 1947 перебував на засланні в Кузбасі. Подальша доля невідома. Прототип персонажа «завгубнаросвіти» 1-ї глави «Педагогічної поеми» А. Макаренка.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
