«МІКЕ́НСЬКІ» ЗНА́ХІДКИ У ПІВ­НІ́ЧНОМУ ПРИЧОРНОМО́РʼЇ Повʼязані з контактами насел. Пн. Причорноморʼя із осередками Крито-Мікен. цивілізації, щo мали місце впродовж 2 тис. до н. е. Їхнє зародже­н­ня зумовлене міграцією давніх греків на Пд. Балкан. п-ова та острови Егей. моря, що спів­пала з добою бо­йових колісниць на межі 3–2 тис. до н. е. Практ. виявом контактів стало пошире­н­ня артефактів, декоров. у Карпато-Мікен. орнаментал. стилі у Сх. Серед­земноморʼї, Балкано-Карпат. регіоні та на Пд. Сх. Європи. Стиль від­ображає ідеологію харизмат. кланів воїнів-колісничних (індоєвроп. походже­н­ня), сформов. у середовищі скотарів Степу. Ранні зразки цього стилю зафіксов. на елементах вуздечок запряжних коней (псалії, ремін­ні бляхи, ґудзики) та клейнодах (тростини, нагайки, булави), а також стелах, парад. зброї і прикрасах. На території України такі артефакти виявлено на поселе­н­нях і у похова­н­нях зрубної культурної спільності та серед речей Бородінського скарбу, син­хрон­ного шахт. усипальницям мі­кен. владик. Звідси й перша назва цього стилю — «мікенська» хвиля. Різьбярі доби бронзи створювали декоративні композиції за допомогою різця та циркуля. Серед елементів декору пере­важають кола, вихрові свастики, спіралі, меандри, ритмічні хвилі. Спочатку появу стилю повʼя-зували з Мікенами, Карпат. бас., нині — з ареалом індоіран. племен Степу.