Мікок

МІКО́К — матеріальна культура (насамперед камʼяні вироби), притаман­на носіям технологій двобічних ножів (власне мікок) і двобічних вістер (пара-мікок). Це палеоліт. явище охоплює весь європ. континент. Ареал пошире­н­ня у Сх. Європі: Закарпа­т­тя, Подністровʼя, Подесе­н­ня, Подні­провʼя, Пн. При-азовʼя, Крим, Прикуба­н­ня, Поволжя. Хронол. межі — бл. 100 — 30 тис. р. тому. Палеогеогр. фон характеризується заг. зміною клімату (похоло­да­н­ня з короткими періодами потеплі­н­ня). Екон. базу становило полюва­н­ня на бізона, коня (стоянки Приазовʼя, Прикуба­н­ня, Поволжя), мамонта, сайгу, оленя (Крим). Гол. па-мʼятки: Королеве І (культурно-хронол. комплекс 2-а; Закарпа­т­тя), Рихта (Поліс­ся), Хотильове (Подесе­н­ня), Орел (Подні­про-вʼя), Антонівка (див. Антонівська мустьєрська археологічна культура; Приазовʼя), Ільська (Прикуба­н­ня), Суха Мечетка (Поволжя), Старосі­л­ля, Заскельна V, VI, Киїк-Коба (див. Киїк-Кобинська культура), Пролом І, ІІ, ГАБО (Крим). У Криму та Прикубан­ні пере­важають печерні стоянки. Зафіксовано сліди штуч. кон­струкцій (Крим, Прикуба­н­ня, Поволжя), виявлено похова­н­ня (Крим). Серед виробів на сколах — го­строконечники і скребла різних типів, серед двобіч. знарядь — ножі з май­данчиками, скребла, наконечники. Числен. кістяний інвентар пред­ставлений ретушерами, ковадлами та ін. Унікал. є знахідки кісток із гравірува­н­ням (Пролом II), вохряні «олівці» (Заскельна VI). Іноді роз­різняють орлов., антонів., старосіл., аккай., киїк-кобин. локал. культури.

Завантажити статтю