Мікофаги
МІКОФА́ГИ (від грец. μύκης — гриб і φάγος — пожирач) — тварини, які живляться грибами, споживаючи частини їхнього плодового тіла, міцелій, спори тощо. Ін. назви — мікотрофи, міцетофаги. Із явищем мікофагії дослідники часто зіштовхувалися впродовж кількасотріч. вивчення біології та аутекології харчування більшості назем. безхребет. тварин. За переконаннями амер. ученого С. Гопкіна (1997), М. з’явилися одночасно з освоєнням першими безхребет. тваринами назем. простору, тобто у пізньому силурій. або ранньому девон. періоді палеозой. ери (бл. 400 млн р. тому) еволюції біосфери. Мікофагія тварин обумовлена недостатністю у трав. системі ензимів, необхідних для переробки детриту, що у знач. мірі компенсується ферментатив. активністю грибів. Але спроби узагальнення явища мікофагії дуже неповні й уривчасті. Зазвичай, М. — безхребетні тварини (молюски, багатоніжки, мокриці, кільчасті черви, нематоди, кліщі, ногохвістки, личинки деяких комах, а саме двокрилих: грибні комарі, довгоніжки; лускокрилих: грибна міль; усі онтогенет. стадії термітів, жуків: стафілініди, міцетофагіди). До М. належать бл. 500 видів двокрилих, понад 1000 видів жуків, ще кілька десятків представників ін. рядів комах. Для більшості М. живлення грибами є істотним, часто переважним, проте не винятковим. У широкому розумінні М. — сапротрофи, або детритофаги, які поглинають подрібнені частинки детриту і гіфи грибів, що оселяються на будь-яких орган. субстратах, забезпечуючи їхнє розщеплення (мінералізацію). У свою чергу, М. сприяють поширенню грибів, якими живляться, розносячи їхні спори поверхнею і в товщі ґрунту. М. можна вважати також хребет. тварин (копитних, мишовидих і вивірковидих гризунів, їжаків), для яких плодові тіла вищих грибів є складовою живлення. Виділяють і мікотрофні рослини, які здатні рости і нормально розвиватися лише за участі грибів, симбіотично пов’язаних із кореневою системою автотрофів, що сприяє вилученню потріб. мінерал. речовин із ґрунту і введення їх у вегетативне тіло симбіонта. Продуктом взаємодії кореневої системи вищих рослин із грибним міцелієм є своєрідне утворення — мікориза. До М. належать усі голонасінні, більшість однодол. і дводол. рослин.
Рекомендована література
- Стриганова Б. Р. Питание почвенных сапрофагов. Москва, 1980;
- Варшав Е. В. О питании и влиянии диеты на жизненный цикл коллембол // Гельминты и их промежут. хозяева. Горький, 1985;
- S. P. Hopkin. Biology of the Springtails (Insecta: Collembola). Oxford, 1997;
- Мателешко О. Ю., Ловас П. С. Твердокрилі (Insecta, Coleoptera) — мешканці сірчано-жовтого трутовика (Laetiporus sulphureus (Bull. еx. Fr.) Bond et Sing.) в умовах Українських Карпат // Наук. вісн. Ужгород. університету. Сер. Біологія. 2010. № 29;
- Таращук М. В., Бондаренко-Борисова І. В., Безкровна О. В., Старостенко О. В. Ногохвістки (Collembola) у ландшафтах України. Д., 2013;
- Кривошеина Н. П., Кривошеина М. Г. Определитель двукрылых насекомых подотряда Brachycera-Orthorrhapha по личинкам. Москва, 2015.
Завантажити статтю
