Микільське

МИКІ́ЛЬСЬКЕ – село Міловського району Луганської області. Микіл. сільс. рада (підпорядк. села Благодатне, Водянолипове, Діброва, Хоминське та Шелестівка, що до 2016 мала назву Червона Зоря) на Зх. межує з Марків. р-ном Луган. обл., на Пн. — з Кантемирів. р-ном Воронез. обл., на Сх. — з Чертков. р-ном Ростов. обл. (обидва — РФ). М. знаходиться за 185 км від Сіверськодонецька та 25 км від райцентру. Побл. села бере початок р. Комишна (притока Полної, бас. Сіверського Дінця). Охороняються 3 ботан. заказники місц. значення — урочища Колядовка (83,7 га), Розсохувате (180,5 га; обидва — від 2011) та Верхнє (62,3 га; від 2013). Пл. села 13,1 км². За переписом насел. 2001, мешкали 1566 осіб: українців — 91,76 %, росіян — 5,94 %. Проходять 2 автомобіл. шляхи обл. значення: М.–с. Бараниківка (Біловод. р-н; 37,7 км) та М.–залізнична ст. Зоринівка (Мілов. р-н; 9,1 км). Засн. 1782. У 19 — на поч. 20 ст. — слобода, волос. центр Старобіл. пов. Харків. губ. 1886 було 568 дворів, де мешкало 3986 осіб, діяли православна церква та школа. 1914 жили 6419 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 483 особи), зазнали сталін. репресій. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 — Старобіл. округи; 1932–38 — Донец., від 1938 — Ворошиловгр. (1958–70 та від 1991 — Луган.) обл. Від серед. липня до 23 грудня 1942 — під нім.-фашист. окупацією. Розвідане Микіл. родовище різнозернистих кварц. пісків. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури. Діє православна громада св. Миколая. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни.

А. І. Шушківський