Миколаївка

МИКОЛА́ЇВКА – селище міського типу Петриківського району Дніпропетровської області. Знаходиться за 1 км від лівого берега Дніпра (утворює у цій місцевості багато лиманів, стариць та заболочених озер, зокрема Велика Хатка, Солоне, Сомове, Ступка), за 40 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 60 км від смт Царичанка Дніпроп. обл. На протилеж. березі — м. Кам’янське (1936–2016 — Дніпродзержинськ), вище за течією на відстані 1 км — смт Курилівка, за 5 км на Пн. Зх. — с. Єлизаветівка (обидва — Петриків. р-ну). Пл. 4,14 км². За переписом насел. 2001, проживали 1281 особа (складає 87,1 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 1245 осіб; переважно українці. Засн. 1779 як власниц. слобідка графа Якова Завадовського, який назвав її на честь сина Миколи. Раніше тут містилося козац. займище. За часів Запороз. Січі навколишні землі належали до Протовчан. паланки. У 19 — на поч. 20 ст. М. входила до Лисаветів. 1-ї волості (нині Єлизаветівка). 1784–96 — у складі Катеринослав. намісництва; 1796–1802 — Новорос., 1802–1925 — Катеринослав. губ.; 1784–1923 — Новомоск. пов. 1859 проживали 457 осіб. 1886 тут було 375 дворів, мешкали 866 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Дніпроп. (до 1926 — Катеринослав.) округи; від 1932 — Дніпроп. обл. У різний час М. належала до Кам’ян. і Царичан. р-нів; від 1991 остаточно входить у межі відновленого Петриків. р-ну. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Оскільки більшість миколаївців працювала на підприємствах Дніпродзержинська, 1938 М. надано статус смт. Тоді ж діяв колгосп, створений більшовиками унаслідок примус. колективізації. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 475 осіб, з них 310 загинули (на їхню честь споруджено меморіал Слави). У М. — навч.-вихов. комплекс, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Від 1983 функціонує істор.-краєзн. музей Микол. навч.-вихов. комплексу; його осн. розділи: «Моє с-ще на карті Дніпропетровщини», «М. у далекому минулому», «Трагічні сторінки історії: голодомор 1932–33, репресії», «М. в роки 2-ї світової війни», «Бойовий шлях 394-ї стрілец. дивізії», «З одного металу ллють медаль за бій і за працю», «Ветерани пед. праці», «Сучасна М.», «Чорнобил. дзвін б’є у наші серця», «Нац. вбрання». Діє Пантелеймонів. церква УПЦ МП.

В. П. Погребняк