Миколаївка
Визначення і загальна характеристика
МИКОЛА́ЇВКА — село Бердянського району Запорізької області. 2015 Микол. сільс. рада (підпорядк. села Малинівка, Новоіванівка, Новосолдатське, Радивонівка) увійшла до складу Берестів. обʼєднаної територіал. громади. Знаходиться на правому березі серед. течії р. Берда (впадає в Азовське море), за 198 км від обл. центру, за 38 км від райцентру та 30 км від залізнич. ст. Трояни. Площа 6,678 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 1370 осіб; станом на 2016 — 1127 осіб; переважно українці (79 %), є росіяни (16 %). Неподалік села виявлено залишки 2-х поселень доби неоліту (4 тис. до н. е.), біля кургану Рясні Могили знайдено булаву того часу. У різний час село мало назви: Скляна, Безіменна, Залізна Балка, Хутір Бердянський. Раніше тут існувало ногай. поселення Шенжели. М. засн. 1803, її першими мешканцями стали селяни з Полтав. та Черніг. губ. 1811 збудовано деревʼяну церкву, освячену на свято Миколая, звідки й походить назва села. 1825 у М. проїздом побував рос. цар Олександр І, який наказав виділити сільс. громаді додатково 20 тис. дес. землі на лівому березі Берди. На поч. 18 ст. кількість жит. М. швидко зросла за рахунок селян, які втікали з центр. і пн. губ. Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр Бердян пов. Таврій. губ. 1913 було 1820 дворів, мешкали 12 тис. осіб. На поч. 20 ст. функціонували 3 двокласні церк.-парафіял. школи та земська лікарня. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 92 особи), зазнали сталін. репресій. 1934 утвор. МТС. Від 10 жовтня 1941 до 16 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 456 осіб, із яких 251 загинула. Побл. М. є поклади графіту та кварцу. На лівому березі Берди — геол. памʼятка природи місц. значення Висока скеля; нижче за течією побл. с. Радивонівка — геол. памʼятка природи місц. значення Віслючі вуха. Остан. роками місц. краєзнавці виконують роботи з відтворення т. зв. Микол. лабіринту. Функціонує Микол. відділ. Бердян. лісгоспу. Навколо долини Берди протягом останніх 20-ти р. насаджено сосн. масиви, що в поєднанні з камʼянистими розсипами скель та типовою степ. рослинністю стали обʼєктом туризму. Нині в М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено меморіал воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Є брат. могила рад. воїнів, які полягли під час визволення М. і навколиш. сіл. Серед уродженців — вчені-агрономи Володимир (чл.-кор. НААНУ) та Федір Ківери, живописець О. Семерня.
Літ.: Запорізький край. З., 2008; Моя Бердянщина. Південна зоря. Бердянськ, 2008; Білоусенко О. Ф. У пошуках кращої долі. З., 2013.
С. І. Кеда
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
