Миколаївка
МИКОЛА́ЇВКА — село Кіровоградського району Кіровоградської області. Микол. сільс. раді підпорядк. села Корлюгівка, Олено-Косогорівка, Українка, Шевченкове, Шостаківка. М. знаходиться на р. Сугоклія (притока Інгулу, бас. Південного Бугу), за 25 км від Кропивницького та 5 км від залізнич. ст. Шостаківка. Площа 1,47 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 418 осіб, нині — 464 особи; переважно українці. Засн. наприкінці 18 ст. переселенцями з Київ. губ. Навколишні землі належали поміщику І. Кардасевичу, а потім до 1918 — його нащадкам. Деякий час село мало назву Кардашеве. Від 1801 М. перебувала у складі Микол., 1803–28 та від 1865 — Херсон. губ. У 19 ст. тут діяли Благовіщен. церква (зруйнована 1932) та церк.-парафіял. школа. 1871 К. Тобілевич заклав побл. М. садибу та назвав її на честь дружини (від 1956 — «Хутір Надія» Державний музей-заповідник, до складу якого входять 15 пам’яток історії, культури і природи, зокрема т. зв. батькова хата та літ.-мемор. музей). Від 1887 на хуторі мешкав його син письменник-драматург І. Карпенко-Карий (1907 похов. у М.), у різний час побували ін. діти — театр. діячі М. Садовський, П. Саксаганський і М. Cадовська-Барілотті; гостював співак Д. Мова та ін. артисти. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася; 1920 — у складі Микол., 1922–25 — Одес. губ.; 1932–37 — Одес., 1937–39 — Микол., від 1939 — Кіровогр. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 200 жит., із яких 90 загинули. Нині у М. діє навч.-виховне об’єдн. «заг.-осв. школа–дошкіл. заклад»; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. 1970 започатковано щорічне свято театр. мистецтва «Вересневі самоцвіти» (від 1990 — Всеукр.). Від 1975 охороняється заг.-держ. значення парк-пам’ятка садово-парк. мистецтва «Хутір Надія», на тер. якого знаходяться фруктовий сад, ставок та ростуть 10 вікових дубів, названі на честь членів родини Тобілевичів, є також дерева, посаджені письменниками О. Гончаром, П. Тичиною, М. Рильським. Встановлено обеліск Слави воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед уродженців — громад. діяч О. Тарковський.
Рекомендована література
- До джерел історії краю. З найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст.: Навч. посіб. 1994;
- Місто і люди. Єлисаветград — Кіровоград, 1754–2004. 2004 (обидві — Кіровоград).