Миколаївка
МИКОЛА́ЇВКА — село Сумського району Сумської області. 2016 з Микол. (підпорядк. с. Спаське), Кекин. (с. Капітанівка), Постольнен. (села Бурчак, Лікарське, Степаненкове) та Северинів. (села Васюківщина, Вербове, Гриценкове, Линтварівка, Марʼївка, Надʼярне, Перехрестівка, Склярівка, Соколине, Софіївка, с-ще Рогізне) сільс. рад утвор. Микол. обʼєднану територіал. громаду (158,87 км2). М. знаходиться за 25 км від Сум, 5 км від смт Хотінь Сум. р-ну та 13 км від залізнич. ст. Головашівка. Тут протікає мала безіменна річка, що через 2,5 км впадає в Олешню (притока Псла, бас. Дніпра). Площа 2,54 км2. За переписом насел. 2001, у М. мешкали 957 осіб; станом на 2017 — 852 особи; переважно українці. Засн. 1689 на тер. Сум. полку Слобід. України вихідцями із Гетьманщини. За нар. переказами, назва походить від імені козака Миколи, який одним із перших оселився на цих землях. Існує також версія, що село назвав місц. поміщик на честь свого сина. Тут здавна було розвинене кустарне виробництво, зокрема шевс., кравец., столяр. і ковал. промисли. Жит. вирощували пшеницю, жито, ячмінь, овес, гречку, просо, овочі, займалися садівництвом, рибальством, мисливством, бортництвом, розводили коней, велику рогату худобу, овець, птицю. 1765–80, 1797–1835 — у складі Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ.; 1780–96 — Харків. намісництва; 1780–1923 — Сум. пов. 1824 поміщиця В. Тимченкова збудувала цегл. церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що мала приділ св. Миколая; у 19 ст. в центрі села також був розташ. палац поміщика Калугіна (обидві будівлі зруйнували під час рев. подій 1917–18). У 1867 відкрито двокласну школу (пізніше — чотирикласна). За архів. даними 1864, — власниц. село, де було 98 дворів, мешкали 880 осіб, працювали кінний і селітр. заводи та діяла православна церква. Станом на 1914 — волос. центр, в якому проживали 2302 особи. На поч. 20 ст. функціонували 3 школи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Сум. округи; 1923–31, 1935–62 — Хотін., 1931–35 — Білопіл., від 1962 — Сум. р-нів; 1932–39 — Харків., від 1939 — Сум. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли понад 50 % місц. селян з дітьми), зазнали сталін. репресій. У довоєн. період функціонував сільс. театр, створ. В. Живицею та М. Григорʼєвим. Від жовтня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 500 осіб, з них 325 загинули. 1960 почав працювати свинотовар. комплекс, що 1982 був визнаний одним з найкращих у СРСР. Місц. колгоспники М. Кузнецов, В. Миколаєнко й О. Швед удостоєні звання Героя Соц. Праці. Нині у М. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. 1991 місц. хору присвоєно звання «народний». Реліг. громади: УПЦ КП, євангел. християн-баптистів. Встановлено памʼятник воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — поет П. Скорик.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
