Миколаївка-Новоросійська
МИКОЛА́ЇВКА- НОВОРОСІ́ЙСЬКА (до 1856 та 1918–44 — Байрамча) — село Саратського району Одеської області. Микол.-Новорос. сільс. рада на Сх. межує із землями Білгород-Дністров. р-ну Одес. обл. М.-Н. знаходиться на лівому березі р. Хаджидер (впадає в озеро-лиман Хаджидер, бас. Чорного моря), за 120 км від обл. центру, 23 км від райцентру та залізнич. ст. Сарата, 10 км від залізнич. ст. Кулевча. Площа 1,9 км2. За переписом насел. 2001, у М.-Н. мешкали 1218 осіб: українців — 82,92 %, росіян — 14,04 %, молдован — 1,81 %, болгар — 1,23 %; станом на 2016 — 1175 осіб. Через село проходить автошлях Одеса–Ізмаїл. У М.-Н. виявлені поселення епохи пізньої бронзи (поч. 2 тис. до н. е.) та перших віків н. е. До 1807 тут існувало ногай. поселення Байрамча (від тюрс. — свято). Після черг. військ. перемог над турец. військами та приєднання краю до Рос. імперії місц. землі почали роздавати рос. поміщикам і чиновникам. За документами 1824, Байрамча належала колез. раднику Миколі Криницькому, а 1848–56 — поміщику К. Зіро. Тут селилися укр., молдов. і рос. селяни, євреї, згодом переїхало багато козаків. 1846–59 та від 1868 — містечко; від 1856 — М.-Н. 1859–68 — станиця, центр Новорос. козац. війська. У М.-Н. розмістили військ. правління, комісію військ. суду, архів, цейхгауз та ін. установи. 1859 було 146 дворів, мешкали 857 осіб (1886 — відповідно 281 і 1044), існували синагога (зведена 1844) та церква св. Миколая (1857). У 1860-х рр. працювали 5 млинів, кузня, діяли 16 крамниць, відбувалися щотижн. базари та щорічні георгіїв. (весною) і покров. (восени) ярмарки. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. — центр Микол.-Новорос. волості Аккерман. пов. Бессараб. губ. 1872 відкрито семінарію, що готувала вчителів для початк. шкіл. При ній діяли двокласне чол. й однокласне жін. училища. 1877 виник народниц. гурток. За Всерос. переписом 1897, мешкали 2718 осіб, з них 1707 православ. віросповідання та 980 юдеїв. 1905 збудовано церкву ікони Казан. Божої Матері (у 1960-х рр. за наказом парт. керівництва зруйнована, хоча й була на той час однією з найвизначніших пам’яток Одещини; 2013 громадою УПЦ МП завершено спорудження однойм. храму). За даними 1913, М.-Н. була волос. селом. Від січня 1918 до 28 червня 1940 та від 25 липня 1941 до кін. серпня 1944 — під румун. окупацією. Румун. влада повернула селу істор. назву. Від серпня до грудня 1940 — у складі Аккерман., відтоді — Ізмаїл., від 1954 — Одес. обл. У 2-й пол. 1960-х рр. мешкали понад 2,2 тис. осіб. 1983 у селі знімали х/ф «Зелений фургон» (Одес. кіностудія, реж. О. Павловський). Нині у М.-Н. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія сімей. медицини. Функціонує нар. театр. колектив «Водевіль». Діє також реліг. громада євангел. християн-баптистів. Встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — гідробіолог, академік НАНУ Ю. Зайцев, селекціонер Г. Мокан, лікар П. Ніков, славіст, історик О. Яцимирський.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
