Миколаївський суднобудівний завод

Визначення і загальна характеристика

МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ СУДНОБУДІВНИ́Й ЗАВО́Д — одне з найбільших в Україні під­приємств у галузі суднобудува­н­ня. Засн. 1788 у Миколаєві як Адміралтейство. Вже на­ступ. року спущено на воду перший корабель — 44-гармат. фрегат «Святий Миколай». На заводі було побудовано десятки бо­йових кораблів, осн. при­значе­н­ням яких був захист пд. кордонів Рос. імперії. 1851 проведено першу сут­тєву рекон­струкцію верфі. 1856–67 — період будівництва броненос. кораблів. Із цієї серії суден особлива істор. місія випала броненосцю «Князь Потьомкін Таврійський» (див. «Потьомкін»). Буд-во ескадрених броненосців тривало до закри­т­тя Адміралтейства (1910), яке було зумовлене від­сутністю своєчас. модернізації виробництва, через що на­прикінці 19 ст. під­приємство опинилося у скрут. становищі. На місці за­старілих корпусів вирішено побудувати новий завод і сухі доки в р-ні Соляних хуторів, однак після проведених тут геол. роз­копок від цих планів від­мовилися. 1911–14 на лівому березі р. Інгул побудовано 2 стапелі з елінгами, складал.-зварюв. цех, низку корпусів і добудовну набережну. З-д отримав нову назву — «Рос­суд» (Рос. суднобуд. товариство). Побудовані на під­приємстві лінійні кораблі, крейсери, десантні пароплави були найкращими на той час суднами свого класу. Цусім. битва, в якій Японія роз­била рос. ескадру, засвідчила, що імперії потрібні нові кораблі й заводи для їхнього будівництва. Саме тому група мор. фахівців і великих під­приємців звернула увагу на цехи Адміралтейства і вирі- шила створити АТ для його від­новле­н­ня та будівництва сучас. кораблів. 5 листопада 1911 у С.-Петербурзі на перших установ. зборах акціонерів «Рос­суду» прийнято ріше­н­ня про проектува­н­ня та будівництво 2-х лінкорів й укладено договір з Мор. мін-вом на оренду в Миколаєві колиш. казен. Адміралтейства; дир. майбут. заводу при­значено М. Дмитрієва. Під будівництво «Рос­суду» від­ведено 27,6 дес. землі на лівому березі Інгулу, до неї долучили 13,4 дес. землі, що прилягала до військ. порту і 7,5 дес. — під залізничну гілку (проходила тер. сучас. Флотського бульвару). Усі вироб. обʼєкти, стапелі, елінги, гол. корпусну майстерню, енергет. цех, повітр., водяні й електр. комунікації, залізничну гілку і міст у р-ні Інгул. спуску мали збудувати за 2,5 р. На поч. 1912 на 1-му стапелі, ще не обладнаному вантажопід­йом. засобами, забетоновано фундамент для закладки лінкора «Імператриця Марія». Через 2 місяці такий самий май­данчик був під­готовлений на 2-му стапелі. Буд-во лінкорів вели одночасно зі спорудже­н­ням заводу. 1917 під­приємство припинило їхнє виготовле­н­ня через екон. негаразди та політ. не­стабільність. 1920, після обʼєд- нання 3-х під­приємств — «Рос­суд», «Ремсуд» (ремонт суден) та «Темвод» (трубк. і еклектромех. завод), створ. «Тремсуд» (Трест мор. суднобудува­н­ня). 1931–2017 — Суднобуд. завод ім. 61 комунара; від 2017 — сучасна назва. Від 2011 під­приємство входить до складу Держ. концерну «Укр­оборон­пром». 1938 побудовано стапель № 3 (після рекон­струкції 1986 має габарити 218 × 42 м і до­зволяє спускати судна з вагою корпуса до 28 тис. т), на правому березі р. Інгул — мех.-складал. і монтажно-добудов. цехи (1970), добудовну набережну (1986), найбільший цех із сучас. обладна­н­ням для випуску виробів машинобудува­н­ня (1988), енергет. мережі й споруди тощо. Будували ескадрені міноносці, під­водні човни, плавзасоби забезпече­н­ня ВМФ, зокрема рятув. судна різного при­значен­­ня. Майже третина кораблів бо­­йо­вого складу колиш. військ.-­ мор. сил СРСР побудована та спущена на воду на М. с. з. Це, зокрема, під­водні човни типу «Щука» — Щ-204, -205 (обидва — 1934), Щ-206, -207 (обидва — 1935), Щ-216 (1940); великі протичовн. кораблі «Комсомолець України» (1960), «Сообразітєльний» (1961), «Проворний» (1962), «Від­важний» (1964), «Червоний Кавказ» (1966), «Смєтливий» (1967), «Миколаїв» (1969), «Очаків» (1971), «Керч» (1972), «Азов» (1973), «Петропа­вловськ» (1974), «Ташкент» (1975), «Тал­лінн» (1976); ракетні крейсери «Москва», «Маршал Устинов» (обидва — 1982), «Варяг» (1983), «Україна» (1990, недобудов.). Від 1960-х рр. завод будує рефрижераторні судна для торг. флоту: всього споруджено 90 суден місткістю від 260 до 500 тис. футів, з яких 25 — екс­портовано. Нині під­приємство спеціалізується на буд-ві універсал. суден такого типу. Має базу для створе­н­ня сучас. військ. кораблів — від патрул. катерів до великих протичовн. кораблів та ракет. крейсерів. З-д здійснює пере­обладна­н­ня та ремонт суден, виготовляє металокон­струкції, вироби машинобудува­н­ня та товари нар. вжитку. Від 1991 М. с. з. спів­працює з грец. компанією «Laskaridis Shipping Company Ltd», від 1997 — зі спільним укр.-грец. під­приємством «Yugreftransflot-Lavinia». За час спів­робітництва 16 рефрижератор. суден по­ставлено замовнику. 1999 завод завершив ремонт і пере­дав МО РФ удар. ракет. крейсер «Москва». Того ж року роз­почато роботи з добудови флагмана ВМС України — ракет. крейсера «Україна». 2001–03 М. с. з. побудував і пере­дав норвез. компанії «Bergen Yards AS» 3 корпуси суден по­стача­н­ня і 2 корпуси арктич. траулерів. 2003 укладено контракти з франц. компанією «Vopak LMF» на виготовле­н­ня спец. фундаментів і рекон­струкцію барж для пере­везе­н­ня модулів бурової платформи, з держ. під­приємством «Дельта-Лоцман» на будівництво багатоцільового буксира L = 34 м з тяговим зуси­л­лям 60 т та криголама; 2004 — з іспан. фірмою «Factoria Naval de Marin sa» на спорудже­н­ня 2-х корпусів суховантажів DWT 4500, з норвез. фірмою «Havyard Leirvik AS» на будівництво 2-х корпусів криголама довж. 99,8 м; 2005 — з фірмою «Factoria Naval de Marin sa» на виготовле­н­ня 3-х корпусів суховантажів DWT 4500, що є продовже­н­ням будівництва серії контейнеровозів. Від 2009 завод лише ремонтує кораблі. Соц. сфера: санаторій-профілакторій, 5 дитсадків, база від­починку, Будинок культури. Кількість працівників (2018) — бл. 750 осіб. Ген. дир. — В. Калашников (від 2017).

Літ.: Выборный П. М., Гуйван В. У., Журавель А. Л. Имени 61 ком­мунара. О., 1973.

Т. В. Шуліченко, О. Л. Шевченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю