Миколайчук Іван Васильович
МИКОЛАЙЧУ́К Іван Васильович (15. 06. 1941, с. Чортория Кіцман. р-ну Чернів. обл. — 03. 08. 1987, Київ) — кіноактор, сценарист, режисер. Чоловік М. Миколайчук. Член СКінУ (1966). Заслужений артист УРСР (1968). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1988). Закін. Київ. інститут театр. мистецтва (1965; викл. В. Івченко). Відтоді — на Київ. студії худож. фільмів, де поставив кінокартини: «Вавилон-ХХ» (1979, за романом «Лебедина зграя» В. Земляка, співавтор сценарію, автор муз. оформлення, роль Фабіана), «Така пізня, така тепла осінь» (1982, автор муз. формлення, співавтор сценарію, роль Григора). Зіграв ролі в зарубіж. фільмах — Боян («Третя після сонця», 1972, реж. Г. Стоянов, «Бояна-фільм», Болгарія), Йоко («Наперекір усьому», 1972, реж. Ю. Іллєнко, «Тітоград-фільм», Югославія). 1991 на честь М. проведено перший Всеукр. кінофестиваль в Києві та Чернівцях; відкрито Мемор. музей-садибу в с. Чортория (1991) та мемор. дошку на адм. корпусі Київ. кіностудії худож. фільмів (1997) і на будинку, де мешкав М. у Києві (1989). Його імʼям 2016 названо вулицю у Києві, у Чернівцях — кінотеатр (1989), вулицю (1991) та зірку на Алеї Слави (2000). Йому присвячено д/ф: «Іван Миколайчук. Тризна» (1988, реж. В. Вітер), «Іван Миколайчук. Посвята» (1997, реж. А. Сирих), «Іван Миколайчук. Книга життя» (2011, реж. В. Ілащук). Видано кн. «Іван Миколайчук. Сценарії» (К., 2008). На честь М. названо астероїд 8244.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- у кіно — Тарас Шевченко («Сон», реж. В. Денисенко), Іван Палійчук («Тіні забутих предків», реж. С. Параджанов; обидва — 1964), Давид Мотузка («Бур’ян», реж. А. Буковський), Валько Брикін («Гадюка», реж. В. Івченко; обидва — 1966), Микола («Камінний хрест», реж. Л. Осика), капітан Курганов («Розвідники», реж. О. Швачко та І. Самборський; обидва — 1968), Роман («Анничка», 1969, реж. Б. Івченко), Громов («Комісари», реж. М. Мащенко), Петро («Білий птах з чорною ознакою», співавтор сценарію, реж. Ю. Іл-лєнко; обидва — 1971), Любомир («Захар Беркут», реж. Л. Осика), козак Василь («Пропала грамота», реж. Б. Івченко; обидва — 1972), Гнат («Тривожний місяць вересень», 1977, реж. Л. Осика), князь Володимир («Легенда про княгиню Ольгу», 1983, реж. Ю. Іллєнко; усі — Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Жменяк («Жменяки», реж. В. Шестопалов, «Укртелефільм»), Турчин («На вістрі меча», реж. О. Павловський, Одес. кіностудія; обидва — 1986).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
.jpg)
Людина 
