Миколо-Комишувата

С. М. Луньов

Миколо-Комишувата

МИКО́ЛО-КОМИШУВА́ТА (до 1858 — Комишувата, 1858–1919 — Нікольське) — село Красноградського району Харківської області. Миколо-Комишуват. сільс. раді підпорядк. села Мокрянка та Гірчаківка. Знаходиться на р. Комишуваха, що за 1 км від села впадає в р. Орчик (притока Орелі, бас. Дніпра), за 75 км від обл. центру, 40 км від райцентру та 20 км від залізнич. ст. Власівка. За переписом насел. 2001, проживала 1191 особа; станом на 2017 — 1187 осіб; переважно українці. 1716 дружина надвір. радника О. Дуніна заснувала на цих землях хутір, що згодом отримав назву Комишувата. 1785 тут було 95 дворів, мешкали 604 особи. 1804 село відійшло у власність Михайла Шидловського (105 дворів і 745 осіб), який 1858 відписав його своєму синові Миколі. Відтоді Комишувату почали називати Нікольське, змінилося планування села — у вигляді хреста з площею в центрі. Чотирьом вулицям новий власник дав назви. 1864 побудовано цегл. панс. маєток хрестоподіб. форми. У 1850-х рр. — 1922 — волос. центр Валків. пов. Харків. губ. 1878 село мало 319 дворів, проживали 1472 особи. 1906 навколишні землі купив інж. і мировий суд- дя Ф. Волик. Оскільки його дружина Н. Адасовська — племінниця М. Заньковецької, а Ф. Волик певний час був антрепренером її трупи, артистка часто приїздила сюди на відпочинок. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1919 — сучасна назва. 1923–25 — райцентр Харків. округи, від 1925 — у складі Красногр. р-ну Полтав. округи; від 1932 — Харків. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 220 осіб). Від 20 вересня 1941 до 17 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1950 створ. колгосп «Зоря комунізму» (від 2001 — аграрно-орендне підприємство «Зоря»), який 1985–2009 очолював О. Кудревич (2004 йому присвоєно звання Героя України). На тер. Миколо-Комишуват. сільс. ради — ентомол. заказник місц. значення Мокрянський (створ. 1984, площа 3 га). У М.-К. — навч.-вихов. комплекс; Будинок культури, б-ка; амбулаторія сімей. медицини.

Літ.: Луньов С.М., Режило О. Г. Моє село, для мене ти єдине. 2011; Луньов С. М. Миколо-Комишуватська сільська рада — обличчям до людей. 2011; Його ж. Освіта в селі Миколо-Комишувата Красноградського району Харківської області. 2012; Волик Федір Парамонович в селі Миколо-Комишувата: Фотоальбом. 2013; Памʼять народу не убієнна. (Спогади старожилів с. Миколо-Комишувата Красноградського району Харківської області. Свідчення, коментарі). 2015 (усі — Харків).

С. М. Луньов