Микула Микола Васильович

Визначення і загальна характеристика

МИКУ́ЛА Микола Васильович (10. 09. 1909, м. Цешанув, нині Підкарп. воєводства, Польща — 26. 04. 1989, Львів) — архітектор. Заслужений архітектор України (1979). Член і співзасн. (разом з Є. Нагірним, 1939) Львів. організації САУ. Закін. Львів. політехніку (1939). Працював 1938–40 в архіт. бюро О. Мухи у Львові. Перша самост. робота — проект виставк. павільйону пл. 1000 км² (1940). Від 1944 — у Львів. філіалі інституту «Діпроміст» та «Містопроект»: кер. архіт.-планувал. майстерні. 1950 завершив реконструкцію з надбудовою 4-го поверху зруйнов. під час 2-ї світової вій­ни будинку Гауснера і Віоланда (Кредит. товариства землевласників) на розі вул. Першого Травня (нині проспект Свободи), № 1–3 і вул. М. Коперника, № 2. Завдяки єдності ритму і масштабу надбудову 4-го поверху органічно поєднано з фасадами поч. 19 ст. у стилі класицизму; для створення нових сан.-побут. умов для мешканців М. перепланував внутр. приміщення. Підпорядкування істор. оточен-ню стало гол. мотивом архітектури житл. будинку на вул. М. Горького (нині В. Гнатюка), № 3, спорудженого 1955–57 за проектом М. на місці Галиц. кредит. банку. Членування його фасаду прості і симетричні, декор. деталі майже відсутні, арочні прорізи вітрин 1-го поверху, облицьовані штуч. каменем, співзвучні формам фасаду музею. 1953 разом з арх. А. Бахматовим і В. Сагайдаківським запланував зведення нового навч. корпусу нафт. факультету Львів. політехніки — одного з найбільших нових громад. будинків післявоєн. Львова (внутр. об’єм будівлі — 90 тис. км³). За проектом фасад 5-поверх. корпусу розчленовано пілястрами, гол. вхід акцентовано шестиколон. портиком корінф. ордеру і скульптур. групами, гол. вертикал. акцентом запроектовано високу бічну вежу зі шпилем. Навч. корпус планувалося розташувати на вул. Стрийська, однак будинок не споруджено. 1957 М. запропонував проект типового одноповерх. двоквартир. будинку з мансардою (для р-нів малоповерх. забудови у Львові), розпочав будівництво житл. кварталів на Новому Львові (співавтор Л. Каменська). У 1960-х рр. за його планами створ. житл. мікрорайон між вул. Кульпарківська та В. Терешкової (нині І. Виговського): ви­діляється внутр. простором із роз­міщенням 14-поверх. житл. бу­динків, що домінують над нижчи­ми приміщеннями школи і дитсадка. 1959–62 спорудив кор­пус проблем. хімії політехніки (ни­ні корпус № 8) на пл. Б. Хмельницького (нині пл. св. Юра), № 4 (спів­автор В. Сагайдаківський). Завдяки застосуванню простих форм у дусі функціоналізму і невеликій висоті будинок вдало вписався в ансамбль площі поруч із церквою св. Юра. 1963–64 із М. Вендзиловичем розробив проект детал. планування зони громад. центру на вул. 700-річчя Львова (нині проспект В. Чорновола), що передбачав розташування додатк. громад. будинків (не реалізовано). На вул. І. Франка, № 23а спорудив 4-поверх. будинок перукар.-космет. комплексу «Чародійка» (1960-і рр.). У 1968 перебудував споруди на вул. Батуринська, № 2 (ріг вул. Клепарівська) для розміщення штабу Прикарп. військ. округу (нині штаб Зх. операт. командування Сухопут. військ ЗС України). Для військовослужбовців Прикарп. військ. округу спорудив також санаторій у Трускавці (Львів. обл.). Автор громад. і житл. будівель на Львівщині. Виконав архіт. частину па-м’ятника Т. Шевченку (смт Славське Сколів. р-ну Львів. обл., 1963, скульптор В. Сколоздра). Автор ст. «Житла і громадські споруди Львова» // «Архітектура і будівництво», 1953, № 6; «Экономичные дома для малоэтажного строительства» // «Строительство и архитектура», 1959, № 7. Малював акварел. краєвиди (експоновані в Будинку архітектора у Львові).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю