Микулинці

Визначення і загальна характеристика

МИКУ́ЛИНЦІ — селище міського типу Теребовлянського ра­йону Тернопільської області. 2015 з Микулинец. селищ. ради (під­порядк. Воля, Конопківка та Кривки), Дворічан., Заздрів. і Ладичин. сільс. рад утвор. Микулинец. селищну обʼ­єд­нану територіал. громаду. М. знаходиться на р. Серет (притока Дністра), за 21 км від обл. центру, 15 км від райцентру та 4 км від залізнич. ст. М.-Струсів. Площа 4 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 3653 особи (складає 98,8 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 3676 осіб; пере­важно українці. Виявлено артефакти доби мезоліту, зх.-поділ. групи скіф. часу та давньорус. періоду. Вперше згадується під 1096 як давньорус. поселе­н­ня Микулин у «По­вчан­ні Мономаха своїм дітям». Під 1144 є згадка в Лаврентіїв. літописі у звʼязку з князів. між­усобицями. У 2-й пол. 11 ст. входив до Теребовлян., від 40-х рр. 12 ст. — до Галиц., від 1199 — до Галиц.-Волин. князівств. 1202 побл. Микулина від­булася битва між військами київ. князя Рюрика Ро­стиславича та галиц. і володимир. бояр. Від 1387 — під владою Польщі. Згодом поселе­н­ня отримало сучасну назву. У серед. 16 ст. зведено замок. 1595 на­дано Маґдебур. право (1758 під­тверджено) та до­звіл на проведе­н­ня ярмарків тричі на рік і щотижневих базарів. М. належали шляхтичам Йор­дановим, Зборовським, Конецпольським, Мнішекам, Потоцьким, від 1792 — Конопкам. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Під час штурму козац.-селян. загонів замок за­знав руйнувань (залишки збереглися донині). Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1810–15 М. контролювали рос. війська. 1815 сюди повернулася австр. адміністрація. 1902 під час пожежі згоріло багато будівель. У ході 1-ї світової вій­ни містечко захопили рос. війська. 1920–39 — у складі Польщі. У цей час діяла низка укр. громад. організацій, зокрема «Просвіта», «Січ» і «Сокіл». Від 1939 — у складі УРСР. Від 1940 — смт. 1940–62 — райцентр. Під час 2-ї світової вій­ни у М. був аеро­дром. Від 5 липня 1941 до 23 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили майже всіх євреїв. До серед. 1950-х рр. в околицях діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. У січні 2002 багато будівель зруйновано унаслідок зе­млетрусу. Нині працює кілька під­приємств харч. і пере­роб. галузей, зокрема «Микулинецький бровар». У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікарня. Є парк. Від 1994 охороняється ботан. памʼятка природи Микулинец. буки. Памʼятки архітектури: палац Реїв (кін. 18 ст., пере­будований у 19 ст.), костел Святої Трійці (1779), церква Святої Трійці (1902). Встановлено фігуру захисника від пожеж св. Флоріану; насипано символічну могилу УСС і вояків ОУН–УПА; є памʼятник рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — громад. діячі С. Абрагамовський, С. Абрагамовська-Грицко-Кибюк і В. Бучинська; живописець, графік І. Вин­ник; військ. диригент, засл. діяч мистецтв України, засл. арт. Казах. РСР Р. Козак. З М. повʼязані життя та діяльність художників М. Гончарука та А. Петрика. Тут побували ві­домі укр. діячі Я. Головацький, П. Думка, М. Івасюк, О. Нижанківський, Ю. Панькевич, К. Устиянович та І. Франко. Під час 2-ї світової вій­ни поховано Героя Рад. Союзу П. Сенчихіна.

Літ.: Товарницька Н. Микулинці: по­гляд крізь віки: Істор.-краєзн. нарис. Т., 2010; Михно Н. Скарби твого селища: Микулинці. Л., 2011.

П. І. Осіпчук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю