Микуличі

МИКУ́ЛИЧІ  — село Володимир-Волинського району Волинської області. Підпорядк. Хобултів. сільс. раді, що від 2018 входить до Зимнів. об’єднаної територіал. громади. М. знаходиться на р. Свинорийка (притока Луги-Свинорийки, бас. Західного Бугу), за 59 км від обл. центру, 13 км від райцетру, 16 км від залізнич. ст. Володимир-Волинський, 15 км від с. Зимне та 5 км від с. Хобултова. На Зх. від села — ліс. заказник місц. значення Микуличі (статус надано 1997 з метою збереження цінних високобонітет. насаджень сосни звичайної, площа 23,1 га). Пл. М. 2,4 км². За переписом насел. 2001, проживали 452 особи; переважно українці. Через село проходить автошлях Устилуг (Володимир-Волин. р-н)–Луцьк–Рівне. Досліджено поселення М.-1 (двошарове: тшинецько-комарів. культури доби бронзи та давньорус. часу) та М.-2 (давньорус. часу). Знайдені кремінні сокири періоду неоліту, багато давньорус. артефактів, зокрема бронз. хрести-енколпіони, малі мармур. хрестики, керам. фрагменти, кам’яна куля та брусок. В. Антонович зазначав, що наприкінці 19 ст. у лісі побл. М. був 21 курган. За легендою, назва села походить від імені Микули, якого призначив воєводою князь Данило Галицький. Уперше згадується в писем. джерелах 1-ї пол. 16 ст. У ревізій. матеріалах Володимир. і Луцького замків 1545 є опис володінь шляхтичів з М. Мелешковичів (також фігурують як Мелешки та Мелешки-Микулицькі). Після Люблін. унії 1569 зі складу Великого князівства Литовського М. відійшли до Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За 3-м поділом Польщі 1795 М. приєднано до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — центр Микулиц. волості (станом на 1885 — 16 поселень, 17 сільс. громад; 565 дворів, 5597 осіб) Володимир-Волин. пов. Волин. губ. Наприкінці 19 ст. у М. було 108 дворів, мешкали 782 особи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–39 — центр ґміни М. (станом на 1936 — 34 громад) Володимир. пов. Волин. воєводства Польщі. Польс. влада інтенсивно впроваджувала держ. програму зі створення польс. колоній і заселення їх поляками. У 1930–50-х рр. у М. і його околицях вели боротьбу загони ОУН–УПА. Від 1939 — у складі УРСР. Жит. зазнали сталін. репресій. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Унаслідок міжнац. протистояння було вбито 26 українців і 10 поляків. Побл. М. загигув льотчик, Герой Радянського Союзу С. Милашенков (встановлено пам’ятник). Нині є заг.-осв. школа. Пам’ятки архітектури місц. значення: дерев’яна церква Собору Пресвятої Богородиці (1778; після перебудови в 19 ст. набула сучас. форм: хрещата в плані, завершена одним верхом, при вівтарі є прибудовані ризниці, при зх. фасаді бабинця — 2 вежі-дзвіниці; нині діє громада УПЦ МП), цвинтарна мурована Троїц. церква (1880). Зберігся паровий млин (1930). Серед видат. уродженців — лікар-терапевт К. Коровицький, письменник К. Гранат, архітектор В. Галицький.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю