Микуличі

МИКУ́ЛИЧІ — село Володимир-Волинського ра­йону Волинської області. Під­порядк. Хобултів. сільс. раді, що від 2018 входить до Зимнів. обʼ­єд­наної територіал. громади. М. знаходиться на р. Свинорийка (притока Луги-Свинорийки, бас. Західного Бугу), за 59 км від обл. центру, 13 км від райцетру, 16 км від залізнич. ст. Володимир-Волинський, 15 км від с. Зимне та 5 км від с. Хобултова. На Зх. від села — ліс. заказник місц. значе­н­ня Микуличі (статус на­дано 1997 з метою збереже­н­ня цін­них високобонітет. насаджень сосни звичайної, площа 23,1 га). Пл. М. 2,4 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 452 особи; пере­важно українці. Через село проходить автошлях Устилуг (Володимир-Волин. р-н)–Луцьк–Рівне. Досліджено поселе­н­ня М.-1 (двошарове: тшинецько-комарів. культури доби бронзи та давньорус. часу) та М.-2 (давньорус. часу). Зна­йдені кремін­ні сокири періоду неоліту, багато давньорус. артефактів, зокрема бронз. хрести-енколпіони, малі мармур. хрестики, керам. фрагменти, камʼяна куля та брусок. В. Антонович за­значав, що на­прикінці 19 ст. у лісі побл. М. був 21 курган. За легендою, назва села походить від імені Микули, якого при­значив воєводою князь Данило Галицький. Уперше згадується в писем. джерелах 1-ї пол. 16 ст. У ревізій. матеріалах Володимир. і Луцького замків 1545 є опис володінь шляхтичів з М. Мелешковичів (також фігурують як Мелешки та Мелешки-Микулицькі). Після Люблін. унії 1569 зі складу Великого князівства Литовського М. ві­ді­йшли до Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За 3-м поділом Польщі 1795 М. при­єд­нано до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — центр Микулиц. волості (станом на 1885 — 16 поселень, 17 сільс. громад; 565 дворів, 5597 осіб) Володимир-Волин. пов. Волин. губ. На­прикінці 19 ст. у М. було 108 дворів, мешкали 782 особи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–39 — центр ґміни М. (станом на 1936 — 34 громад) Володимир. пов. Волин. воєводства Польщі. Польс. влада інтенсивно впроваджувала держ. про­граму зі створе­н­ня польс. колоній і заселе­н­ня їх поляками. У 1930–50-х рр. у М. і його околицях вели боротьбу загони ОУН–УПА. Від 1939 — у складі УРСР. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Унаслідок між­нац. проти­стоя­н­ня було вбито 26 українців і 10 поляків. Побл. М. загигув льотчик, Герой Радянського Союзу С. Милашенков (встановлено памʼятник). Нині є заг.-осв. школа. Памʼятки архітектури місц. значе­н­ня: деревʼяна церква Собору Пресвятої Богородиці (1778; після пере­будови в 19 ст. набула сучас. форм: хрещата в плані, завершена одним верхом, при вівтарі є прибудовані ризниці, при зх. фасаді бабинця — 2 вежі-дзвіниці; нині діє громада УПЦ МП), цвинтарна мурована Троїц. церква (1880). Зберігся паровий млин (1930). Серед видат. уродженців — лікар-терапевт К. Коровицький, письмен­ник К. Гранат, архітектор В. Галицький.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю