Микуличі
МИКУ́ЛИЧІ — село Бородянського району Київської області. Знаходиться за 15 км від райцентру, бл. 1 км від залізнич. ст. Немішаєве, 4 км від смт Ворзель, 10 км від смт Гостомель (обидва — Ірпін. міськради), міст Буча й Ірпінь. Протікають р. Рокач (впадає в Ірпінь, бас. Дніпра) та її притока Топірець. Площа 5,8 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2543 особи; станом на 2017 — 2757 осіб; переважно українці. Проходить автошлях міжнар. значення Люблін (Польща)–Київ. У селі та околицях знайдено артефакти давньорус. часу. В. Антонович в урочищі Козинецька Киянка дослідив групу з 5-ти курганів. На думку дослідників, у період Київ. Русі тут існувало укріплене городище, а в литов. час — замок. Уперше М. згадуються у писем. джерелах 1415. Після Люблін. унії 1569 зі складу Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 М. залишилися під владою Польщі. 1782 на кошти власника села графа І. Остен-Сакена зведено дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці, а 1907–09 на її місці за проектом арх. В. Рикова — однойм. цегляну (1936 за наказом парт. керівництва знищено, а поруч побудовано клуб; 2009 за проектом арх. Ю. Лосицького на залишках фундаменту встановлено пам’ят. знак, а там, де був вівтар, — хрест). Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах Рос. імперії. 1796–1925 — у складі Київ. губ.; 1796–1923 — Київ. пов. На поч. 1860-х рр. М. стали центром Микулиц. волості, до якої входили села Мироцьке (нині Києво-Святошин. р-ну), Буда-Бабинецька, Пилиповичі та Пороскотень (усі — нині Бородян. р-ну). Пізніше М. увійшли до Гостомел. волості. 1866 у селі було 146 дворів, проживали 850 осіб; 1900 — відповідно 317 і 1635; 1912 — 268 і 2102. У 1897 відкрито церк.-парафіял. школу. 1900 селяни були задіяні на буд-ві на микулиц. землях залізниці Київ–Ковель. На поч. 20 ст., крім вирощування зерн. культур, вони займалися перевезенням у Київ і продажем дров та лісоматеріалів. Працювали 2 вітряних млини і 2 кузні, 5 бакалій. і 1 винна крамниці. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Київ. округи; від 1932 — Київ. обл.; 1920–23 — Ворзел. волості. 1924 було 507 дворів, проживали 2087 осіб. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від серпня 1941 до 6 листопада 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни загинули 204 воїни-земляки (згодом відкрито пам’ятник). 1946 споруджено малу дерев’яну церкву, а на її місці у 2-й пол. 1980-х рр. — велику цегляну церкву Різдва Пресвятої Богородиці (нині є одним з найкращих храмів на Бородянщині; діє реліг. громада УПЦ МП). 1970 проживали 2887 осіб. У травні 2018 розпочато формування Микулиц. об’єднаної територіал. громади. У М. працює ТОВ «Яблуко», що переробляє яблука й виготовляє джем. Функціонують заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. На Київщині здобув популярність фольклор. ансамбль «Вербиченька». Серед видат. уродженців — Герой Радянського Союзу В. Яковенко.
Рекомендована література
- Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864;
- Біла Церква, 2005;
- Воронов А., Антонов И. Памятная книжка Кіевской епархіи. К., 1882;
- Літопис рідного краю: Бородянщина. К., 2002.