Миляновичі

МИЛЯНО́ВИЧІ – село Турійського району Волинської області. 2017 Миляновичів. сільс. раду (підпорядк. села Годовичі, Тупали, Туровичі, Перевісся, Залісці, Зілове, Кличковичі) приєднано до Луків. об’єд- наної територіал. громади. М. знаходяться за 92 км від обл. центру, 14 км від райцентру та 8 км від залізнич. ст. Мацеїв. Пл. 2,158 км². За переписом насел. 2001, у М. проживали 306 осіб; переважно українці. Побл. М. виявлено артефакти доби бронзи (2 тис. до н. е.) і залізоплав. горни доби раннього заліза (4–2 ст. до н. е.). 1511 зафіксовано першу писемну згадку про село. Тоді воно належало князям Санґушкам. У 1-й чв. 16 ст. М. надано Маґдебур. право. Від 1543 миляновичів. землі перебували у власності польс. королеви Бони, від 1557 — її сина, польс. короля Сиґізмунда II Авґуста, від 1564 — князя А. Курбського. У цей період функціонував невеликий землероб. фільварок, жит. вирощували пшеницю, ячмінь, овес, гречку, горох та просо. Наприкінці 1560-х рр. А. Курбський заснував у М. наук. осередок, члени якого займалися перекладом богослов. творів і укладали збірники повчань. При його князів. резиденції було облаштовано домову Вознесен. церкву. У писем. джерелах 1590 і 1645 згадується церква св. Петра, 1616 і 1645 — Свято-Покров. церква (після кількох перебудов діяла до 1944). Свідченням давнього міського статусу є збережена книга Миляновиц. магістрату за 1586–1735, де, зокрема, зафіксовано наявність у М. замку. Від 1590 М. належали родині польс. шляхтича А. Фірлея, від серед. 17 ст. — князю С. Конецпольському, від 1681 — польс. полковнику В. Лещинському. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 та умовами «Вічного миру» 1686 М. залишилися у складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшли до Рос. імперії. 1687 писар Я. Глядкевич переписав у М. нотний ірмолой (рукописну пам’ятку церк.-муз. мистецтва), який згодом придбав іконописець І. Кондзелевич та подарував його Хресто-Воздвижен. церкві Луцького братства. 1789 було 106 дворів, мешкали 114 осіб. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Ковел. пов. Волин. губ. Від кін. 19 ст. тут діяли церк.-парафіял. школа. Одним з остан. власників був рос. поміщик В. Висоцький. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Від 28 червня 1941 до 18 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Нині у М. діють заг.-осв. школа, бібліотека та клуб.

Літ.: Теодоровичъ Н. И. Волынь въ описаніи городовъ, мѣстечекъ и селъ въ церковно-историческомъ, географическомъ, этнографическомъ, археологическомъ и др. отношеніяхъ. Историко-статистическое описаніе церквей и приходовъ Волынской епархіи: Т. 5. Ковельскій уѣздъ. Почаевъ, 1903; Цинкаловський О. Миляновичі // Стара Волинь і Волинське Полісся. Т. 2. Вінніпеґ, 1986; Ярмолюк З. Миляновичі // Від витоків річки Неретва до озера Сомино. Лц., 2002.

О. А. Бірюліна