Милятин

МИЛЯ́ТИН  — село Іваничівського району Волинської області. Милятин. сільс. раді підпорядк. с. Грушів. М. знаходиться на р. Стрипа (притока Луги, бас. Західного Бугу), на межі із Сокал. (на Зх.; Львів. обл.) і Горохів. (на Пд.; Волин. обл.) р-нами, за 18 км від райцентру та залізнич. ст. Іваничі. Площа 12,1 км². За переписом насел. 2001, у М. мешкали 660 осіб; переважно українці. Через село проходить автошлях Піща (Шацький р-н Волин. обл.)–Кременець (Терноп. обл.). Досліджено 4 багатошар. поселення різного часу (пам’ятки археології місц. значення). У середні віки тут був замок, збереглися залишки валів і ровів. Після Люблін. унії 1569 зі складу Великого князівства Литовського навколишні землі відійшли до Польщі. М. вперше згадується в писем. джерелах 1570. У 16–18 ст. — у складі Луцького пов. Волин. воєводства. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Володимир-Волин. пов. Волин. губ. 1870 працював 51 ремісник, функціонували фільварок і ф-ка з виготовлення сукна. Наприкінці 19 ст. були 63 двори, мешкала 391 особа. 1894 відкрито двокласну церк.-парафіял. школу. Здавна існувала значна євр. громада (1784 — 108, 1790 — 144, 1847 — 461, 1911 — 287, 1921 — 82 особи). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У лютому 1919 частини УГА під командуванням К. Гофмана прорвали оборону супротивника та зайняли кілька насел. пунктів, зокрема й М., чим сприяли успіш. завершенню першого етапу Вовчухів. операції. 1920–39 — у складі Володимир. пов. Волин. воєводства Польщі. 1939 відійшов до УРСР. У 1930–50-х рр. на милятин. землях вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Між М. і с. Завидів Іваничів. р-ну, у лісі Павлів. лісництва, — урочище Прощаниця, де чоловіки клялися на вірність Україні та прощалися зі своїми рідними, коли вступали до лав козац. війська, загонів УГА й УПА (відкрито пам’ят. хрест). Жит. зазнали сталін. репресій. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1942 нацисти розстріляли в Горохів. ґетто багато євреїв М. У селі та околицях похов. 6 рад. воїнів, які тут загинули під час боїв. 1967 встановлено пам’ятник воїнам-землякам, що не повернулися з фронтів 2-ї світової вій­ни. 2016 заг.-осв. школі присвоєно ім’я М. Грицюка, який від 2007 мешкав у М., а від 2014 брав участь у бойових діях на Сх. України, де й загинув. Є філія Іваничів. муз. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка, шкіл. істор. музей; фельдшер.-акушер. пункт. Пам’ятка архітектури нац. значення — Свято-Параскев. церква (1779; у стильових формах доби пізнього бароко). Була відкрита як греко-католицька, нині належить громаді УПЦ КП.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю