Миргородський район

МИ́РГОРОДСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічній частині Полтавської області. На Зх. межує з Лубен., на Пн. Зх. — з Лохвиц., на Пн. і Пн. Сх. — з Гадяц., на Сх. — з Зіньків., на Пд. Сх. — з Шишац., на Пд. — з Великобагачан., на Пд. Зх. — з Хорол. р-нами Полтав. обл. Утвор. 1923 з Кибин., Миргород. і Петрів. волостей. 1923–25 — у складі Полтав. губ.; 1923–30 — Полтав. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1962 до М. р. при­єд­нано Комишнян. р-н і частину Великобагачан. р-ну. Від 1966 М. р. у сучас. ме­жах. 1982 зняте з обліку с. Мар­ківське; 1988 — села Вʼязове, Лозове, Новоселиця; 1990 — Зірка, Круглик; 2003 — Заводище, Їжаки, Кошове, Малий Байрак, Прядки, Савицьке; 2007 — Кирсівка та Пере­деріївка. Площа 1530 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 41 225 осіб (складає 84,8 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 31 442 осіб; пере­важно українці, є росіяни, білоруси, вірмени, молдовани. У М. р. — смт Комишня та Ромо­дан, 96 сільс. насел. пунктів (див. Великі Сорочинці, Зубівка, Кибинці, Попівка, Хомутець). Функції райцентру виконує місто обл. значе­н­ня Миргород. 2016 з Великосорочин. і Поливʼян. (під­порядк. села Купівщина, Іващенки та Радченки) сільс. рад утвор. Великосорочин. обʼ­єд­нану територіал. громаду (130,76 км², 3745 осіб). Р-н лежить у зоні лісо­степу, на Полтавській рівнині. Поверх­ня — низовин­на пологохвиляста лесова рівнина, роз­членована долинами, балками та ярами. Роз­ві­дано Кибинцівське нафтове родовище, Малосорочинське нафтогазове родовище, Радченківське нафтогазове родовище, Бакумів. і Комишнян. газоконденсатні та Кошовій. і Сорочин. нафтогазоконденсатні родовища; поклади гончар. глини, вохри, кварц. піску, торфу; є джерела мінерал. вод. Пл. водного дзеркала 2,1 тис. га. Річки (бас. Дні­пра): Псел і його притоки — Хорол з Лихобабівкою, Озницею, Гремʼячою, Рудкою, Сагою, Старою Сагою, Харпачкою та Щербанькою; Грунь-Ташань; Вовнянка. У річк. долинах створ. ставки пл. 1,1 тис. га. Під болотами — 4,4 тис. га. Ґрунти пере­важно чорноземні типові малогумусні (66 %) та опідзолені (11 %), є лучно-чорноземні. Пл. лісів, чагарників і полезахис. смуг 17,8 тис. га. Осн. породи: сосна (бл. 40 %) і дуб (36 %). Обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значе­н­ня — памʼятка садово-парк. мистецтва Хомутецький парк (1972, 77 га); місц. — заказники Великий і Малий ліс (ботан., 90 га, побл. с. Велика Обухівка, Гоголів. лісництво), Осове (65 га, між селами Осове і Носенки; обидва — 1994), Ярмаківський (2007, 1053,6 га, пд.-зх. околиця Миргорода у напрямку сіл Гаркушинці, Рибальське та Єрки; обидва — ландшафтні), памʼятки природи Дуб черешчатий (1982), Липова алея (23 дерева, 1979; обидві — Комишня), Дуб черешчатий (с. Остапівка), Дуби черешчаті (2 дерева, побл. с. Бакумівка; обидві — 1989; усі — ботан.), Лиса Гора (геол., 4,9 га, с. Попівка), Мінеральне джерело (гідрол., с. Петрівка; обидві — 1969). С.-г. угі­д­дя за­ймають 124,5 тис. га, з них орних земель — 97,7 тис. га. 2017 зерн. і бобовими культурами засіяно 40,0 тис. га землі (2016 — 40,7 тис. га), валовий збір становив 1952,0 тис. ц (2887,8 тис. ц) при серед. урожайності 48,8 ц з 1 га (71,0 ц з 1 га). С.-г. під­приємства виростили на забій тварин живою масою 1725 т (на 32,5 % більше порівняно з 2016), одержали 20 477 т молока (на 0,8 % менше) та 395,4 тис. шт. яєць (на 12,8 % більше). Працює один з найдавніших і найбільших центрів роз­веде­н­ня рисаків в Україні — Дібрівський кін­ний завод. Проходять залізниці Полтава–Київ, Кременчук–Бахмач, Київ–Харків. Є вузл. дільнична ст. Ромо­дан, проміжні станції Кибинці та Милашенкове, роз­ʼ­їзд (2009 — станція) Дібрівський кін­ний завод і пасажир. зупин. пункт Писарівська. У М. р. — Хомутец. вет.-технол. коледж. Полтав. аграр. академії, 5 навч.-вихов. комплексів, 15 заг.-осв. шкіл, 17 дитсадків; Великосорочинський літературно-меморіальний музей М. Гоголя, Великосорочин. істор.-краєзн. музей, етномістечко «Сорочинський ярмарок», Хомутец. музей укр. садиби «Світлана», Миргород. рай., Комишнян. і Ромо­данів. селищні Будинки культури, 50 сільс. Будинків культури та клубів, 38 бібліотеч. закладів; Великосорочин. обл. кістково-туберкульоз. санаторій, Миргород. рай. лікарня, 2 селищ. і 42 сільс. лікувал. заклади. Функціонують 15 садиб зеленого туризму, з них у с. Великі Сорочинці — 11 (найбільший — готель «Хутір Гоголя»), у с. Хомутець — 2 («Світлана», «Гордіївна»), у селах Дібрівка та Довгалівка — по 1 (від­повід­но «Зозулині вечорниці» та «У Ганни Василівни»). Виходить рай. г. «Прапор Пере­моги». Нар. колективи: театр (зва­н­ня присвоєно 1958, нині кер. — В. Шаповал), духовий оркестр (1973, В. Кохановський), кіностудія «Колос» (1981, О. Опа- цький), чол. вокал. ансамбль «Жабокрюківські дядьки» (2008) Миргород. рай. Будинку культури, хор «Краснопіль» (1992; обидва — керівник В. Троцак), театр «Промінь» (2012, В. Подоляка) Великосорочин. Будинку культури, фольклорні ансамблі «Явір» Гаркушин. Будинку культури (Є. Вовк) та «Пісне­грай» Попів. Будинку культури (М. Куліш; обидва — 2005), вокал. ансамбль «Червона калина» Вовнян. клубу (В. Притикіна), кіностудія «Горизонт» Клюшників. Будинку культури (В. Мешталь; обидва — 2015); зразк.: ансамбль нар. пісні «Барвіночок» Попів. Будинку культури (1997, К. Пере­садило) і хореогр. колектив «Хамелеон» Ромо­данів. Будинку культури (2015, О. Опришко). Віряни пере­важно є парафіянами УПЦ МП і УПЦ КП. Під охороною — 124 памʼятки культур. спадщини. Виявлено 83 памʼятки ар­хео­логії різного часу. Памʼятки архітектури: Спасо-Преображенська церква у с. Великі Сорочинці (1723–32; нац. значе­н­ня), будинок-садиба Мурав­йових-Апостолових у с. Хомутець (1824–25). Збереглася деревʼяна Покров. церква у с. Мальці (18 ст.). Створ. етногр. маршрути Миргород–Попівка–Велика Гремʼяча– Хомутець–Білики–Великі Сорочинці, під час яких екс­курсантів зна­йомлять з нар. промислами та ремеслами (гончарством, гребін­ництвом, вишива­н­ням, лозоплеті­н­ням, різьбле­н­ням на дереві), що здавна роз­винені на Миргородщині. Серед видат. уродженців — письмен­ник 1-ї пол. 19 ст. М. Гоголь (див. Гоголе­­знавство); зоолог, академік С.-Пе­тербур. АН В. Заленський (с. Ша­хворостівка), фізик, академік НАНУ В. Ажажа, мікробіо­лог, чл.-кор. АН УРСР Г. Ручко (обидва — с. Великі Сорочинці), лікар-терапевт, академік НАНУ й АМНУ А. Візір (Ромо­дан), чл.-кор. АПН СРСР Л. Проколієнко (с. Дібрівка); лікарі В. Баштан (с. Хомутець), В. Вакуленко (с. Петрівці), О. Герасименко (с. Великі Сорочинці), Д. Девʼятка, Я. Доценко (обидва — с. Зубівка), А. Циб (с. Зуївці), агроном П. Бойко (с. Гаркушинці), фізіолог і біо­хімік рослин І. Вивалько (с. Хомутець), ентомолог О. Данилевський (с. Олефірівка), ботанік Д. Івашин, вет. лікарі В. Галат (обидва — с. Попівка), І. Дахно (с. Білики), хімік Л. Кутуля (с. Савинці), фахівці в галузі механіки І. Киричок (с. Черевки), І. Чаюн (с. Хомутець), фахівець у галузі радіо­електроніки І. Кулик (с. Попівка), фізик В. Сорока (с. Великі Сорочинці), гео­графи Г. Кривченко (с. Кибинці), П. Цись (с. Великi Сорочинцi), фахівець у галузі промисловості буд. матеріалів І. Мороз, фахівець у галузі металургії Ю. Потебня (обидва — Ромо­дан), педагоги В. Григоренко (с. Черкащани), М. Гриценко, В. Титаренко (обидва — с. Великі Сорочинці), історик, архео­граф, військовик О. Доценко (с. Семеренки), історик В. Лобурець (с. Під­руда), археолог Б. Прищепа (с. Остапівка), право­знавець Г. Омельченко (с. Новоселиця); прозаїки та поети І. Андрієнко (Комишня), В. Без­орудько, О. Зуєвський (обидва — с. Хомутець), М. Булах (с. Сакалівка), Л. Віценя (с. Дібрівка), О. Донченко, В. Кулик, В. Самійленко, Л. Тома (усі — с. Великі Сорочинці), М. Козаков (Ромо­дан), Л. Лиман (с. Малі Сорочинці), Марія Проскурівна, М. Семенко (обидва — с. Кибинці), М. Романівська (с. Єрки), А. Филонич (с. Остапівка), А. Шевченко (с. Почапці); крає­знавець, публіцист, лікар І. Зубковський (с. Єрки), журналіст, громад.-політ. діяч О. Коновал (с. Петрівці), пере­кладачка З. Кундіренко, публіцист Є. Неронович (обидва — с. Великі Сорочинці); брати композитор, піаніст Анатолій (с. Савинці) та мистецтво­знавець, пере­кладач Всеволод (с. Великі Сорочинці) Коломійці (обидва — засл. діячі мистецтв України); архiтектори Г. Головко (с. Дiбрiвка), М. Деренько (Комишня); графіки, живописці О. Горобець (с. Єрки), В. Губенко (с. Вовки), А. Лавренко (с. Савинці), І. Северин (с. Остапівка), графік, скульптор Л. Згурський (с. Великі Сорочинці), графік, кераміст В. Лашко (с. Сакалівка), скульптор, засл. майстер нар. творчості УРСР В. Никитченко (с. Савинці), художниця монум.-декор. мистецтва, засл. діяч мистецтв УРСР Л. Мєшкова, вишивальниці Ф. Ажажа, Н. Жеребчевська, Я. Курдяєва, О. Лісова, майстриня худож. текс­тилю В. Кондратенко, майстрині худож. ткацтва Г. Лоза (усі — с. Великі Сорочинці), Л. Середина (с. Олефірівка), майстри худож. кераміки В. Сіробаба-Климко (засл. художник України; с. Вовнянка), Ф. Кариков (с. Великі Сорочинці), В. Куц (с. Милашенкове), Г. Сесь (с. Петрівці), майстер різьбле­н­ня на дереві І. Пазинич (с. Зубівка), гончарі П. Зозуля, П. Калашник (обидва — с. Хомутець), Ю. Кобзій, М. Коломієць (обидва — Комишня), родини гончарів Бакути, Балки, Без­пальки, Грищенки (усі — с. Велика Гримʼяча), Балки, Бовкуни, Бутенки, Іщенки, Їжаки (усі — Комишня), Гнатики, Іванюки, Кольвахи (усі — с. Попівка), Багмети, Галущенки, Гилюни, Гнатченки, Демʼянченки, Заряжки, Кавун­ники, Кияниці, Кобилани (усі — с. Хомутець), нар. артист-маляр О. Стельмах (с. Малі Сорочинці); диригент, нар. арт. України С. Литвиненко (Ромо­дан), бандурист, спів­ак, диригент В. Кабачок (с. Петрівці), кобзарі О. Калний, М. Кравченко (обидва — с. Великі Сорочинці), О. Савченко (с. Черевки); Герої Рад. Союзу І. Горбенко (с. Солонці), В. Древаль (Комишня), І. Зуєнко (с. Шарківщина), Ф. Кривенко, П. Посвіт (обидва — с. Слобідка), М. Корсун (с. Ярмаки), В. Лазоренко, І. Оно­прієнко (обидва — с. Шахворостівка), К. Марусиченко (с. Кирсівці), Ф. Мінін (Ромо­дан), О. Міщенко (с. Зуївці), А. Рубан (с. Мальці); повний кавалер ордена Слави І. Кріпак (с. Шарківщина). У 18 ст. у с. Зубівка та Миргороді мешкав грузин. поет Д. Ґурамішвілі. На Миргорощині неодноразово бував Т. Шевченко. Із с. Велика Обухівка повʼязані життя та діяльність родини Капністів (зокрема письмен­ника Вас. Вас. Капніста, 1758–1823; див. Вар. В. Капніст, В. О. Капніст, М. Капніст, О. Капніст і Р. Капніст). У с. Любівщина — могила Героя Соц. Праці М. Красюк, у с. Петрівці — П. Іваненка.

Літ.: Сторінки історії Миргородщини: Зб. наук. пр. П., 2000. Вип. 1; Роз­соха Л. О. Козацькі місця на Миргородщині: Істор.-краєзн. довід. Миргород, 2007.

Л. О. Роз­соха, А. М. Фесенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю