Розмір шрифту

A

Мирне

МИ́РНЕ (до 1945 — Сарайли-Кият) — село Сімферопольського ра­йону Автономної республіки Крим. Мирнів. сільс. раді під­порядк. Біло­глинка та Грушеве. М. знаходиться на р. Салгир (впадає в оз. Сиваш, бас. Азовського моря), прилягає до пн.-зх. околиць Сімферополя. Залізнична ст. Сімферополь роз­таш. за бл. 2 км. Пл. М. 7,26 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 8468 осіб: росіян — 82,06 %, крим. татар — 8,94 %, українців — 7,55 %; станом на 2014 — 9274 особи. Побл. села, на пагорбі, — памʼят-ка археології нац. значе­н­ня скіф. городище та поселе­н­ня Кермен-Кир (з кримськотатар. — фортеця на без­ліс. рівнині). По периметру городища (бл. 3,5 га) були споруджені оборон. рів із насип. валом і стіна з вежами, а вузький пере­ши­йок вів до цитаделі (бл. 1 га). За межами укріпле­н­ня зі Сх., Пд. і Пд.-Зх. та на плато далі на Зх. роз­таш. 4 поселе­н­ня (бл. 5 га), що мали пере­важно госп. значе­н­ня та виконували не­значну оборон­ну функцію. Кермен-Кир заснували скіфи-землероби на­прикінці 4 ст. до н. е. Його роз­квіт припав на 2 ст. до н. е.–1 ст. н. е., а після навали готів у 3 ст. н. е. почався занепад. Знаходився за 6 км від столиці Скіф. царства — Неаполя Скіфського — та був пн. форпостом. Тут пере­тиналися кілька важливих торг. шляхів. Побл. городища також був виявлений нерозграбований пізньоскіф. курган. Кермен-Кир досліджували А. Маркевич (1889), М. Ернст (1924, 1929), П. Шульц, О. Домбровський (1945), О. Дашевська (1951), Т. Висотська (1967) та ін. Знахідки археол. екс­педицій (над­гробні стели, побут. прикраси, фрагменти родос., книд. і коських амфор, червонолак. посуд, уламки піфосів, зернотерок, черепиця, залізні та бронз. пряжки, залізні ножі та стріли, залишки шкіряного взу­т­тя тощо) зберігаються в сховищах різних наук. установ, у Крим. краєзн. музеї в Сімферополі та Мирнен. сільс. істор. музеї (засн. 1972). Станом на 1784 тут існувало с. Сарайли-Кият (з кримськотатар. — палац). 1784–96 — у складі Таврій. обл.; 1796–1802 — Новорос., 1802–1921 — Таврій. губ.; 1784–96, 1802–1921 — Сімфероп., 1796–1802 — Акмечет. пов.; 1802–29 — Ескіордин., 1829–1880-і рр. — Сарабуз., 1890-і рр. –1923 — Під­городне-Петрів. волостей. 1805 було 48 дворів, проживали 273 особи (пере­важно крим. татари); 1864 — від­повід­но 20 і 89; 1887 — 40 і 236. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–54 — у складі РФ, від­тоді — України; 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., від 1991 — АР Крим (1991–98 — Респ. Крим); 1921–23 — Сімфероп. округи; 1921–23 — Під­городне-Петрів., 1923–62 та від 1965 — Сімфероп., 1962–65 — Бахчисарай. р-нів. У селі більшовики націоналізували маєток караїм. поміщика А. Пастака, який мав у власності 1200 га с.-г. угідь. 1921 утвор. радгосп № 1 ГПУ (від 1925 — птахорадгосп «Червоний», від 1958 — племгосп, що, крім птахівництва, спеціалізувався на роз­веден­ні великої рогатої худоби червоної степ. породи). У довоєн. час вироблено 15 млн шт. яєць. До 1940 при ньому функціонувала труд. колонія для без­притул. дівчат. 1926 мешкали 439 (286 крим. татар, 140 росіян, 3 українці та ін.), 1939 — 829 осіб. На тер. села діяв концтабір, що використовували комуніст. і нацист. влади для знище­н­ня людей. Від листопада 1941 до квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Згодом усіх крим. татар депортували, а сюди пере­селили багато колгоспників з Вінн. обл. 1945 Сарайли-Кият пере­йменували на Каховське, що у 1960-х рр. було обʼ­єд­нане із с-щем М. (утвор. 1958 на базі радгосп. поселе­н­ня). За Всесоюз. пере­писом 1989, проживали 9344 особи. У березні 2014 М. у складі АР Крим. анексовано РФ. Нині у М. — 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; Будинок культури; амбулаторія. Діють церква Воскресі­н­ня Господнього (зведена 1894; від 1991 належить громаді УПЦ МП) та мечеть Сарайли-Киятджамісі.

Літ.: Маркевич А. И. Кермен-Кыр, древнее укрепление вблизи Симферополя // Изв. Тавричес. ученой архив. комис­сии. 1889. № 8; Высотская Т. Н. Позднескифские погребения в кургане близ городища Кермен-Кыр // Археол. ис­следования на Украине в 1967. К., 1968; Дашевская О. Д. Поздние скифы в Крыму. Москва, 1991; Терехов В. П. За пере­валом пере­вал. Сф., 1991; 2007; Колтухов С. Г. Укрепления Крымской Скифии. Сф., 1999.

А. І. Шушківський

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2018
Том ЕСУ:
20
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
65345
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
76
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Мирне / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-65345.

Myrne / A. I. Shushkivskyi // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2018. – Available at: https://esu.com.ua/article-65345.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору