Мирогоща Перша
МИРОГО́ЩА ПЕ́РША — село Дубенського району Рівненської області. 2016 з Мирогощан. (підпорядк. Костянець, Липа, Мирогоща Друга, Мокре) та Княгинин. (Білоберіжжя, Боцянівка, Заруддя, Листвин, Молодіжне, Нараїв, Острів, Травневе) сільс. рад утвор. Мирогощан. обʼєднану територіал. громаду (114,6 км2, станом на 2018 — 7026 осіб). До М. П. (адм. центр громади) на Зх. прилягає Мирогоща Друга (М. Д.). Ці насел. пункти фактично становлять одне поселення Мирогоща (М.), однак мають статус окремих адмін. одиниць. Через села протікає р. Липка (притока Ікви, бас. Дніпра). За переписом насел. 2001, у М. П. проживали 1941, у М. Д. — 1089 осіб; станом на 2018 — відповідно 1333 і 1222 особи; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Рівне–Дубно. У М. Д. — пасажир. зупинна залізнична платформа на лінії Здолбунів–Красне між станціями Озеряни (13,5 км) та Дубно (8,5 км). Археол. дослідж. свідчать про заселення цих земель уже в добу пізнього палеоліту. Виявлено поселення неолітич. епохи, лендел., трипіл., межановиц., тшинец. культур, могилян. групи, могильник з тілопокладеннями раннього заліз. віку, поселення та могильник вельбар. культури; знайдено кілька артефактів доби мезоліту, культури кулястих амфор і рим. часу. У 8–10 ст. на березі Липки існували словʼян. поселення. У 10 ст. давні волиняни на Медуновій горі збудували городище, що в 11 ст. з утвердженням на цій тер. влади київ. князів занепало. Відтоді в урочищах Зашляхівці та Старе село були поселення, що, очевидно, були зруйновані монгол. військом 1240–41. Тут проводили археол. дослідж. М. Островський, О. Цинкаловський, Ю. Шумовський (усі — 1930-і рр.), М. Смішко (1947), М. Рудинський (1948), Ю. Захарук (1952), В. Савич (1960, 1967), П. Раппопорт (1961), Л. Крушельницька, Ю. Пшеничний, В. Пʼясецький, В. Ткач, А. Бардецький та ін. Від 2-ї пол. 14 ст. навколишні землі входили до складу Великого князівства Литовського. М. уперше згадується в описі Луцького замку 1545. Тоді належала шляхтичу Г. Яловецькому. Назва походить від імені Мирогост (Мирогость), що утворене з 2-х слів: мирний і гість. Після Люблін. унії 1569 включено до Луцького пов. Волин. воєводства Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, гайдамац. русі та Коліївщині. За Андрусів. перемирʼям 1667 М. залишилася в складі Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 — відійшла до Рос. імперії. Відтоді — село Дубен. волості Дубен. пов. Волин. губ. Згодом тут з дозволу рос. влади оселилося багато чехів. У серед. 19 ст. мирогощан. землі належали маршалку Зеленському, який збудував великий палац, а побл. нього посадив парк із ставками, фонтанами, статуями, квітниками. 1865 відкрито початк. школу. У 1870-х рр. створ. осередок спортивного товариства «Сокіл», пожежну та рятувал. команди. 1886 у М. проживали 468, у чеській колонії — 837 осіб. Чехи звели молитов. будинок, школу з чеською мовою викладання, Будинок культури, мали театр і духовий оркестр. У селі діяла одна з найбільших на Волині б-к (бл. 2 тис. книг). Наприкінці 19 ст. також функціонували маслозавод і лікарня. 1902 Й. Фландер спорудив млин. За переписом 1911, проживала 1281 особа. Під час 1-ї світової війни побл. М. проходила лінія фронту. Від осені 1915 — під контролем нім.-австр. військ. У червні 1916 унаслідок Брусилів. прориву цю тер. відвоювали рос. війська. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — знову під владою Польщі. За польс. адм. поділом, у ґміні Дубно Дубен. пов. Волин. воєводства розрізняли 3 села: М. Руська, М. Чеська та М. Нова. Від 1939 — у складі УРСР. Відтоді — село Рівнен. обл.; 1940–59 — Верб., від 1959 — Дубен. р-нів. Від червня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу вояки ОУН–УПА. Жит. зазнали сталін. репресій. Нині у М. П. — дитсадок; у М. Д. — аграр. коледж (засн. 1964 на базі радгоспу «Зоря комунізму» та Дубнів. с.-г. технікуму), заг.-осв. школа, дит. будинок-інтернат; школа мистецтв, 2 б-ки; центр первин. мед.-сан. допомоги. На іподромі коледжу щороку проводять всеукр. і міжнар. змагання. Памʼятка архітектури нац. значення — деревʼяна Свято-Михайлів. церква та дзвіниця (зведена 1787 Яловицьким; нині належить громаді УПЦ КП). Храм тридільний, одноверхий, має прибудовані з Пд. до вівтаря ризницю та з Зх. до бабинця присінок. Нижня частина стін вівтаря мурована, верхня — дере- вʼяна. Приземистий верх нави вінчає маківка з ліхтарем, що оцинковані. Двоярусна дзвіниця розташ. з Зх. від церкви. Є громада євангел. християн-баптистів. Серед видат. уродженців — брати фахівець у галузі локомотивобудування та зварювання Арсен, агроном, біолог, громад.-політ. діяч Павло, археолог Юрій (усі — дійсні чл. НТШ) і лікар, громад. діяч Петро Шумовські та сестра — співачка Олександра Шумовська-Гораїн (їхній батько Федір був мирогощан. священиком). У Мирогощан. школі навч. письменник В. Поліщук (відкрито мемор. дошку, створ. літ. кімнату). Поштово-пасажир. трактом проїжджали Г. Ско- ворода, Т. Шевченко, О. де Бальзак, князі Острозькі, гетьмани І. Мазепа та П. Орлик. У Шумовських гостювали географ, енциклопедист В. Кубійович, письменник У. Самчук і публіцист, ідеолог укр. націоналіст. руху Д. Донцов. Тут побував рев. діяч Л. Троцький, який хотів одружитися з Олександрою. 2012 відкрито шкіл. істор. музей, де оформлено розділи: «З глибини тисячоліть» (археологія, історія села), «Відлуння минувшини», «Феномен родини Шумовських», «Оберіг духовності» (історія Свято-Михайлів. церкви), «Миттєвості сьогодення», «Усі ми серцем з М.» (видатні мирогощани), «Етнографічна кімната».
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
