Миронівка

Визначення і загальна характеристика

МИРО́НІВКА — місто Київської області, райцентр. Миронів. міськраді під­порядк. с. Нова Олександрівка. Знаходиться у долині р. Росава (бас. Дні­пра), за 104 км від обл. центру. Площа 11,5 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 13 368 осіб (складає 83,7 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 11 635 осіб (пере­важно українці). Вузлова залізнична станція. Побл. міста роз­копано кургани бронз. доби (2-е тис. до н. е.); на його околиці виявлено глиняний посуд, бронз. дзеркало скіф. часу, срібні прикраси 11–12 ст., що свідчить про давнє заселе­н­ня цієї території. За нар. пере­казами, назва міста походить від імені козака Мирона Зеленого з Полтавщини, який заснував тут хутір. У церк. книзі за 1619 було вміщено запис про його вінча­н­ня, саме цей рік і вважають датою заснува­н­ня М. Місц. мешканці брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького у складі загонів І. Богуна та М. Кривоноса. У липні 1648 побл. тодіш. хутора на березі Росави облаштував військ. табір Б. Хмельницький. 24 лютого 1649 він провів тут пере­мовини з посланцями польс. короля. Після поразки у битві під Берестечком (1651; нині місто Горохів. р-ну Волин. обл.) у М. і навколиш. селах зосереджувалися козац. загони для подальшого продовже­н­ня боротьби. За умовами Андрусів. пере­мирʼя 1667 М. — у складі Польщі. 1740 належала до Богуслав. староства Київ. воєводства, мала лише 20 дворів; у люстрації 1765 вона вже описана як село, у якому 87 дворів, 75 з яких сплачували щорічно 1024 злотих різноманіт. податків. За даними Л. Похилевича, 1749–55 тут збудовано першу деревʼяну Михайлів. церкву, в якій були поховані її будівничий — місц. житель Михайло Горковий і перший священик — Сава Черняхівський (за ін. документами, храм зведено 1785). У часи Коліївщини навесні 1768 через село проходили гайдамац. загони на чолі з М. Швачкою та А. Журбою, до яких при­єд­налися і місц. жителі. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. ві­ді­йшла до Рос. імперії. Від кін. 18 ст. — у власності графів Браницьких. 1845–50 у селі збудовано декілька водяних млинів, винокурню, цегельню, 1858 — цукр. завод. Напередодні земел. реформи 1861 тут нарах. 331 селян. двір, діяла церк.-парафіял. школа. Від 1863 — волос. центр Канів. пов. Київ. губ., де на той час проживало 1865 осіб. Згодом М. уві­йшла до складу Козин. волості Канів. повіту. 1869 Браницькі продали свої землі разом із цукр. заводом уділ. ві­домству. У тому ж році від­крито 2-класну земську школу, 1876 — 1-класне, 1909 — 2-класне нар. училища. 1876 через М. прокладено Фастів.-Знамʼян. залізницю, що сприяло екон. під­несен­ню села як знач. центру торгівлі хлібом, цукром, крупами. 1895 у М. разом із присілком побл. залізнич. станції було понад 360 дворів, де мешкало 3442 особи. 1900 роз­почато пере­обладна­н­ня цукр. заводу, зокрема проведено електроосвітле­н­ня; 1906 до нього прокладено залізничну колію від станції. У ви­ступах драм. гуртка при клубі цукр. заводу 1910–12 брав участь А. Хорошун. Під час рев. подій 1905–07 у М. від­булися заворуше­н­ня та страйки, придушені карал. загонами. 1911 Всерос. товариство цукрозаводчиків з метою під­вище­н­ня врожайності й цукровості буряків організувало тут н.-д. селекц. станцію, від якої веде свою історію Миронівський ін­ститут пшениці ім. В. Ремесла НААНУ. Під час воєн. дій 1918–20 влада у М. неодноразово змінювалася. Від 1923 (з пере­рвами) — райцентр. 1923–30 — у складі Корсун., Білоцерк. і Київ. округ; від 1932 — Київ. обл.; деякий час М. входила у Старченків. і Кагарлиц. р-ни. 1923 введено в екс­плуатацію залізничну колію М.–Кагарлик, 1938 — М.–Канів. Від 1938 — смт, від 1968 — місто рай. значе­н­ня. 1924 проживали 3940, 1938 — 6616 осіб. Під час голодомору 1932–33 померли бл. 1200 осіб. Миронівці за­знали сталін. ре­пресій. 1936 у с-щі виявлено джерело мінерал. радонових вод, 1957 від­крито бальнеол. лікарню. Від 2 липня 1941 до 31 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У М. діяло рад. під­пі­л­ля, побл. неї — партизан. загін. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали понад 1200 жит., з них 598 загинули. З перших днів після визволе­н­ня роз­почато рекон­струкцію і від­будову цукр. заводу та залізнич. станції, у повоєн­ні роки введено в екс­плуатацію завод крупʼяних виробів, маслозавод, кукурузокалібрувал. і цегел. заводи. Нині гол. під­приємствами є Наук.-вироб. фірма «Урожай» ім. О. Бузницького, Миронів. завод із виготовле­н­ня круп і комбікормів, Миронів. мʼясоперероб. завод (торг. марка «Легко»), що входить до складу ВАТ «Миронів. хлібо­продукт» (торг. марка «Наша ряба»), АТ «Київ-Атлантик-Україна», Миронів. хлібо­при­ймал. під­приємство, ТОВ «Омега Мінералз Україна», Миронів. цегел. завод, ЗАТ «Миронів. інкубатор». У М. — 3 заг.-осв. школи, між­шкіл. навч.-вироб. комбінат, 4 до­шкіл. заклади, школа мистецтв; 2 б-ки; центр. рай. лікарня з пологовим від­діл. і поліклінікою, обл. лікарня від­нов. лікува­н­ня, стоматол. поліклініка; 6 банків. установ (4 від­діл. «Оща­дбанку», по одному — «Приватбанку» та «Аваль»). Життя міста та р-ну висвітлює у своїх матеріалах телерадіостудія «Миронівка», виходить рай. г. «Миронівський край». 1967 роз­почав роботу рай. Центр дит.-юнац. творчості, при якому діє зразк. ансамбль танцю «Джерельце»; 1970 — рай. Палац культури (згодом при ньому створ. краєзн. музей). Одним із кращих у Київ. обл. є створ. 1970 самодіял. ансамбль пісні й танцю «Чорно­бривець», який за 2 р. здобув зва­н­ня «народний». Функціонують ДЮСШ, фізкультурно-спортивне товариство «Колос», спорт.-молодіж. клуб джіу-джитсу «Арена», футбол. клуби «Миронівка» та «Нива», міський клуб боротьби. Реліг. громади: УПЦ МП (Свято-Михайлів. і Благовіщеня Пресвятої Богородиці церкви), УПЦ КП (церква Всіх святих землі української). Встановлено памʼятники засновнику міста козаку Мирону Зеленому, жертвам голодомору, працівникам цукр. заводу, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, памʼятний знак «Танк ІС-3», на Алеї Героїв — погру­д­дя 5-ти Героїв Рад. Союзу. 1985 споруджено мемор. комплекс до 40-річчя Пере­моги, на тер якого також від­крито памʼятний знак «Мертвим, живим і ненародженим — жертвам Чорнобильської ката­строфи. 26. 04. 1986», памʼятники воїнам-афганцям та Героям Небес. сотні. Серед видат. уродженців М. — фізик А. Кудзін, вчений-агроном В. Куценко; письмен­ник, літературо­знавець, геолог Є. Руд-нєв; живописець, графік І. Кисіль, художник декор. скла М. Пономаренко; спортс­мени М. Лозовий (греко-рим. боротьба, боротьба на поясах), С. Матвєєв (велоспорт), В. Михайленко (стрільба з лука). З М. повʼязані життя та діяльність інж.-техно- лога М. Хелемського.

Літ.: Похилевичъ Л. Сказанія о населен­ныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864; Біла Церква, 2005; Глущенко В. Миронівка: сторінки історії. Історія м. Миронівка Київської області. Т. 1–2. Миронівка, 2012; див. також літ. до ст. Миронівський район.

К. Л. Залевська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю