Миропілля

Визначення і загальна характеристика

МИРОПІ́ЛЛЯ  — село Краснопільського району Сумської області. 2016 з Миропіл. (підпорядк. с. Олександрія), Запсіл. (с. Велика Рибиця), Малорибиц. (с. Великий Прикіл) і Сіннів. (села Барилівка, Гнилиця, Грунівка) сільс. рад утвор. Миропіл. об’єднану територіал. громаду. М. знаходиться на лівому березі р. Псел (притока Дніпра), в місці впадання в неї р. Удава, за бл. 1 км від укр.-рос. кордону, 43 км від обл. центру, 39 км від райцентру та залізнич. ст. Південна. Пл. М. 8,59 км². За переписом насел. 2001, проживали 2873 особи; станом на 2016 — 2216 осіб; переважно українці. У М. та його околицях виявлено артефакти бронз. доби, досліджено залишки городища та курган. могильник сіверян (8–10 ст.), знайдено скарб араб. монет. Засн. бл. 1650 вихідцями з волин. м-ка Миропіль (нині смт Романів. р-ну Житомир. обл.). Сум. полковник Кондратьєв, місц. духовенство й заможні козаки збудували низку млинів і крамниць. Згодом М. стало слободою. До 1765 тут базувалися 2 Миропіл. сотні Сум. слобід. полку. До 1779 містилася воєвод. канцелярія Бєлгород. губ. 1780–97 — повіт. центр Харків. намісництва; 1797–1925 — волос. центр Суджан. пов. Курс. губ. 1886 було 1713 дворів, проживали 8857 осіб, функціонували 5 церков, школа, богадільня, працювали 26 вітр. млинів і 44 кузні; в околицях діяли селітр., цегел. і винокур. заводи. У 2-й пол. 19 ст. М. — один з найбільших центрів тютюн. виробництва на Курщині. Здавна розвивалася торгівля взуттям, хлібом і рибою. Щороку проводили 3 ярмарки (2008 традицію відновлено, нині — міжрегіонал.), а двічі на тиждень — базари. Окремо діяв великий кінний базар. 1897 відкрито шевс. майстерню, в якій працювали 400 осіб. На поч. 20 ст. шкіряно-шевс. промислом займалися 4467 осіб із 863-х дворів. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1925 М. від РФ відійшло до УРСР. 1927–57 — райцентр. До 1930 — у складі Сум. округи; від 1932 — Харків., від 1939 — Сум. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У міжвоєн. період відкрито маслозавод, райпромкомбінат, ремісн. артілі; школу-інтернат і робітфак Київ. інж.-меліорат. інституту. Від 19 жовтня 1941 до 3 березня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяв партизан. загін. У боях за М. загинули 186 рад. воїнів (похов. у 3-х брат. могилах). На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 1423 воїни-земляки, з них 513 було вбито. Корисні копалини: крейда, біла та червона глина, пісок. Є Миропіл. і Олександрій. гідрол. заказники місц. значення. Нині працюють с.-г. підприємство «Псьол», фермер. господарства «Аргамак Плюс», «Батьківщина», «Злак», «Миропілля», «Сігма». У М. — навч.-вихов. комплекс, міжшкіл. навч.-вироб. комбінат, дитсадок; 2 Будинки культури, 3 б-ки; лікарняна амбулаторія, амбулаторія заг. пра­ктики сімей. медицини, пункт невідклад. мед. допомоги, фельд­шер.-акушер. пункт; філія ощадбанку. Тут розташ. відділ. інспекторів прикордон. служби «Краснопілля» Сум. прикордон. загону. Діє реліг. громада УПЦ МП. Пам’ятки архітектури: дзвіниця Спасо-Преображен. церкви (1883), 2 церк.-парафіял. школи (1883, 1900), Свято-Микол. церква (1885), земські школа (19 ст.) та лікарня (1903), будинки купця Слитіна (1905), Глуховцева та місц. священика, чол. і жін. гімназії, крамниця й садиба (усі — 19 ст.). Серед видат. уродженців — фізик, академік НАНУ Б. Лазарев, фахівець у галузі аерогазодинаміки, чл.-кор. НАНУ І. Повх, фахівець у галузі механіки М. Волков; літературознавець А. Шамрай, поети та прозаїки Г. Михайличенко, А. Таран; Герой Радянського Союзу П. Ковтун.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю