Мистецтво кібернетичне

МИСТЕ́ЦТВО КІБЕРНЕТИ́ЧНЕ  — складова мультимедійного виду медіа-арт, що для створення й розповсюдження художньої творчості застосовує комп’ютерну та суміжну до неї копіювальну (ксерокс, факс) техніку. Ін. назви — комп’ютерне, цифр. мистецтво, кібер-арт. М. к. виникло з появою перших комп’ютерів у 1960-х рр. і відтоді дедалі активніше використовує досягнення науки й техніки для розширення арсеналу худож. засобів у мистецтві. На відміну від нет-арту, що виникає в Інтернеті, М. к. майже не використовує масовість комунікац. мереж та інтерактивність під час презентацій. Перші виставки творів, створ. за допомогою комп’юте-ра, — «Cybernetic Serendi Pity» (1968) та «Event one» (1969) за участі Р. Лендсдауна, А. Саткліфа та ін., відбулися в Лондоні. М. к. демонструє осн. риси постмодернізму (деканонізація, невизначеність, фрагментація, сконструйованість, поєднання протилеж. думок і стилів, ознаки іронії та гри), що загалом акцентують на ненормальності й протиприродності панівного в реальності способу життя. Естетика творів М. к. пов’язана з базовими властивостями цифр. технологій (нелінійність і морфінг), що дозволяє митцям створювати віртуал. (ілюзорну) квазіреальність і спиратися на симулякри (образи відсут. дійсності). Ці властивості полегшують оперування мультимедійністю, тобто різними формами інформації: візуал., текстовими, звуковими і тактильними, що загалом підвищує естет. рівень і чуттєвість сприйняття порівняно з поперед. видами мистецтва. На екрані дисплея створюють композиції з ліній, об’єм. елементів, візерунків, кольор. плям, крапок і друкують двовимірні або тривимірні зображення на принтері або передають у телекомунікац. мережі. М. к. (особливо його різновиди графіка комп’ютерна і комп’ютерна анімація) набуло широкого розповсюдження у візуал., некомерц., мистецтві, а також в ужитк. галузях, зокрема архітектурі, поліграфії, розваг індустрії. М. к. розвивається в певних напрямах: ускладнюється розмаїття фантаст. зображень віртуал. реальності та делалі частіше застосовується під час використання в різноманіт. проектах концептуал. мистецтва. Теор. обґрунтування М. к. у контексті розвитку сучас. мистецтва здійснили О. Сидор-Гібелинда, Г. Вишеславський, О. Голуб, І. Зубавіна, О. Соловйов, О. Чепелик, В. Бурлака, Я. Пруденко, О. Балашова та ін. Серед укр. митців, які практикують М. к.: І. Вештак-Остроменська, І. Ісупов, Д. Кавсан, І. Каленик, А. Кахідзе, О. Клименко, М. Маценко, Б. Михайлов, І. Подольчак, С. Рябченко, А. Савадов, В. та А. Сидоренки, А. Соломуха, О. Тістол, А. Федірко, В. Харченко, Г. Вишеславський, О. Голуб, О. Чепелик, С. Братков, О. Гнилицький, І. Дюріч, М. Недзельский, О. Сай, С. Петлюк.

Рекомендована література

1. Моль А. Теория информации и эстетическое восприятие / Пер. с франц. Москва, 1966;
   Google Scholar Internet
2. Заїченко Г. А. Постмодернізм: ключові ідеї Л. Вітгенштейна і Ж. Дерріда // Філос. і соціол. думка. 1992. № 4;
   Google Scholar Internet
3. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляції / Пер. з франц. К., 2004;
   Google Scholar Internet
4. Вишеславський Г. Кібер-арт // Термінологія сучас. мистецтва. Paris; Kyiv, 2010;
   Google Scholar Internet
5. Сидор-Гібелинда О. Симулякр // Там само;
   Google Scholar Internet
6. Голуб О. Палітра комп’ютерного мистецтва // ОМ. 2016. № 3. <p class="avtor">Г. А. Вишеславський, О. Є. Голуб
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю