Мистецтво кібернетичне
МИСТЕ́ЦТВО КІБЕРНЕТИ́ЧНЕ — складова мультимедійного виду медіа-арт, що для створення й розповсюдження художньої творчості застосовує компʼютерну та суміжну до неї копіювальну (ксерокс, факс) техніку. Ін. назви — компʼютерне, цифр. мистецтво, кібер-арт. М. к. виникло з появою перших компʼютерів у 1960-х рр. і відтоді дедалі активніше використовує досягнення науки й техніки для розширення арсеналу худож. засобів у мистецтві. На відміну від нет-арту, що виникає в Інтернеті, М. к. майже не використовує масовість комунікац. мереж та інтерактивність під час презентацій. Перші виставки творів, створ. за допомогою компʼюте-ра, — «Cybernetic Serendi Pity» (1968) та «Event one» (1969) за участі Р. Лендсдауна, А. Саткліфа та ін., відбулися в Лондоні. М. к. демонструє осн. риси постмодернізму (деканонізація, невизначеність, фрагментація, сконструйованість, поєднання протилеж. думок і стилів, ознаки іронії та гри), що загалом акцентують на ненормальності й протиприродності панівного в реальності способу життя. Естетика творів М. к. повʼязана з базовими властивостями цифр. технологій (нелінійність і морфінг), що дозволяє митцям створювати віртуал. (ілюзорну) квазіреальність і спиратися на симулякри (образи відсут. дійсності). Ці властивості полегшують оперування мультимедійністю, тобто різними формами інформації: візуал., текстовими, звуковими і тактильними, що загалом підвищує естет. рівень і чуттєвість сприйняття порівняно з поперед. видами мистецтва. На екрані дисплея створюють композиції з ліній, обʼєм. елементів, візерунків, кольор. плям, крапок і друкують двовимірні або тривимірні зображення на принтері або передають у телекомунікац. мережі. М. к. (особливо його різновиди графіка компʼютерна і компʼютерна анімація) набуло широкого розповсюдження у візуал., некомерц., мистецтві, а також в ужитк. галузях, зокрема архітектурі, поліграфії, розваг індустрії. М. к. розвивається в певних напрямах: ускладнюється розмаїття фантаст. зображень віртуал. реальності та делалі частіше застосовується під час використання в різноманіт. проектах концептуал. мистецтва. Теор. обґрунтування М. к. у контексті розвитку сучас. мистецтва здійснили О. Сидор-Гібелинда, Г. Вишеславський, О. Голуб, І. Зубавіна, О. Соловйов, О. Чепелик, В. Бурлака, Я. Пруденко, О. Балашова та ін. Серед укр. митців, які практикують М. к.: І. Вештак-Остроменська, І. Ісупов, Д. Кавсан, І. Каленик, А. Кахідзе, О. Клименко, М. Маценко, Б. Михайлов, І. Подольчак, С. Рябченко, А. Савадов, В. та А. Сидоренки, А. Соломуха, О. Тістол, А. Федірко, В. Харченко, Г. Вишеславський, О. Голуб, О. Чепелик, С. Братков, О. Гнилицький, І. Дюріч, М. Недзельский, О. Сай, С. Петлюк.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
