Мисько Еммануїл Петрович
Визначення і загальна характеристика
МИСЬКО́ Еммануїл Петрович (21. 05. 1929, м. Нижні Устрики Підкарпат. воєводства, нині Польща — 12. 03. 2000, Львів) — скульптор і педагог. Батько Ореста та Юрія, дід Яреми Миськів. Народний художник УРСР (1978). Дійсний член АМУ (1996). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1999). Член НСХУ (1957). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1956; викл. А. Оверчук, І. Севера). Працював від 1962 у Львів. АМ: 1981–2000 — професор кафедри скульптури, 1988–2000 — ректор. Голова Львів. організації СХУ (1966–82). З ініціативи М. 1991 у смт Підбуж Дрогоб. р-ну Львів. обл. створ. Малу АМ (від 2010 — ім. М.). Голова Львів. відділ. Укр. фонду культури (1987–2000). Голова редколегії щорічника «Вісник Львівської національної академії мистецтв» (1990–2000). Учасник всеукр. (від 1957), всесоюз. (від 1960) мистецьких виставок. Персон. — у Львові (1961, 1979, 1984, 1989, 1995), Будапешті (1980), Тернополі (1995). Основні галузі — станк., монум. і мемор. скульптура. Як майстер психол. портрета зосереджував увагу на передачі найяскравіших якостей внутр. світу людини, емоц. стану. Серед учнів — В. Андрушко, З. Береза, Ф. Василенко, С. Вольський, В. Дахівник, О. Дяченко, Я. Лоза, М. Михальчук, В. Одрехівський, В. Роман, В. Чумак, О. Яворський.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Ф. Нірод» (1958), «О. Кульчицька», «О. Новаківський» (обидва — 1960), «Молодий робітник» (1964), «Л. Левицький» (1966), «П. Козланюк» (1970), «Р. Іваничук» (1970; 1986), «В. Стефаник» (1971), «Г. Смольський», «О. Солотва» (обидва — 1973), «Р. Лубківський», «С. Крушельницька» (обидва — 1977), «З. Кецало» (1979), «Є. Лисик», «Є. Дзиндра» (обидва — 1984), «І. Драч» (1986), «С. Гординський», «Т. Гунчак», «М. Мушинка» (усі — 1992), «М. Скорик», «У. Чайківська», «Л. Рудницький» (усі — 1994), «О. Романів», «М. Бідняк», «М. Павловський» (усі — 1997), «І. Вакарчук», «В. Луців», «К. Звіринський», «І. Калинець», «В. Стернюк» (усі — 1998), «Н. Оганесян», «І. Музичка», «А. Чебикін» (усі — 1999); пам’ятники — І. Франку (Львів, 1964; м. Дрогобич, 1967, співавт.); монумент бойової слави рад. ЗС (Львів, 1970, співавт.; Державна премія України імені Тараса Шевченка, 1972); мемор. дошки у Львові — А. Манастирському (1970), Лесі Українці, О. Кульчицькій (обидві — 1971), О. Новаківському (1972), С. Крушельницькій (1977), Л. Левицькому (1979), П. Франку (1990), Я. Музиці (1994), І. Свєнціцькому, Р. Братуню (обидві — 1996); стела М. Грушевському (Львів, 1994); пам’ятники — Йосифу Сліпому (1998, с. Заздрість Теребовлян. р-ну Терноп. обл.), Королю Данилу (Міжнар. аеропорт «Львів», встановлено 2012); надгробки на Личаків. цвинтарі — П. Козланюку, М. Рудницькому, Ю. Мушаку, М. Возняку, С. Лупію, А. Кос-Анатольському.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
