МЕ́Л­ЛЕР Вадим Георгі­йович (14(26). 04. 1884, С.-Петербург — 04. 05. 1962, Київ) — художник театру, живописець, графік. Чоловік Н. Генке-Мел­лер, дід Н. Вєтрової-Робінсон. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1942). 1-а премія Між­нар. ви­ставки сучас. індустр. і декор. мистецтва (Париж, 1925). Член АРМУ (1925–32), СХУ (1938). Навч. на юрид. факультеті Університету св. Володимира у Києві (1903–08), у Київ. худож. школі (1903–05; викл. М. Пимоненко, А. Платонов, І. Селезньов), приватно у Ф. Рубо, закін. Мюнхен. АМ (1912; майстерня А. Янка), від­відвідувала вільні майстерні у Парижі (1912–13). На творчість М. справили вплив полотна В. Сєрова. Працював у балет. студії Б. Ніжинської (1918–22), водночас від 1920 — проф. Укр. АМ (обидві — Київ); 1922–45 — гол. художник Харків. укр. драм. театру ім. Т. Шевченка (до 1935 — «Березіль»); у Киє­­ві: 1946–48 — в. о. дир. Ін­ституту монум. живопису та скульптури Академії архітектури УРСР (1949 знятий з посади за звинуваче­н­ням у космополітизмі); 1953–59 — гол. художник укр. драм. театру ім. І. Фран­­ка; викл. худож. ін­ституту, спів­працював із ТЮГом на Липках. Основні галузі — абстрактна сцено­графія, станк. і монум. живопис, авангард. станк. графіка. Учасник мистецьких ви­ставок від 1920-х рр. Персон. — у Києві (2004, посмертна). Ран­ній творчості притаман­ний екс­пресивно-роз­кутий малюнок. Кубофутурист. роботи — поряд із кон­структивістськими, наївізм — поряд з екс­пресіонізмом у кількох його роз­галуже­н­нях, від екс­пресіоніст. ґротеску до екс­пресіоніст. романтизму. Декорації М. наснажені глибокою внутр. логікою, тонким від­чу­т­тям ритму, цільністю композиції, органічно повʼязаною з простором. В ескізах костюмів, станк. порт­ретах митець за­стосовує кон­структивні при­йоми моделюва­н­ня натури, якими створює міцну, гармонійну, завершену форму, насичену го­строю виразністю й динамізмом. Речі зовн. світу в інтер­претації М. набули якостей нової реальності. Оформив ви­стави «Джим­мі Хіґ­ґінс» за Е. Сінклером (1923, реж.-по­становник Лесь Курбас), «Народний Малахій» (1929) та «Мина Мазайло» (1931) М. Куліша, «Диктатура» (1930) І. Микитенка (усі — у театрі «Березіль»), а також фільми «Вендета», «Макдональд» (обидва — 1925), «Арсенальці» (1926). Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ), музеях РФ, Канади, США.