Меллер Вадим Георгійович
МЕ́ЛЛЕР Вадим Георгійович (14(26). 04. 1884, С.-Петербург — 04. 05. 1962, Київ) — художник театру, живописець, графік. Чоловік Н. Генке-Меллер, дід Н. Вєтрової-Робінсон. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1942). 1-а премія Міжнар. виставки сучас. індустр. і декор. мистецтва (Париж, 1925). Член АРМУ (1925–32), СХУ (1938). Навч. на юрид. факультеті Університету св. Володимира у Києві (1903–08), у Київ. худож. школі (1903–05; викл. М. Пимоненко, А. Платонов, І. Селезньов), приватно у Ф. Рубо, закін. Мюнхен. АМ (1912; майстерня А. Янка), відвідвідувала вільні майстерні у Парижі (1912–13). На творчість М. справили вплив полотна В. Сєрова. Працював у балет. студії Б. Ніжинської (1918–22), водночас від 1920 — проф. Укр. АМ (обидві — Київ); 1922–45 — гол. художник Харків. укр. драм. театру ім. Т. Шевченка (до 1935 — «Березіль»); у Києві: 1946–48 — в. о. дир. Інституту монум. живопису та скульптури Академії архітектури УРСР (1949 знятий з посади за звинуваченням у космополітизмі); 1953–59 — гол. художник укр. драм. театру ім. І. Франка; викл. худож. інституту, співпрацював із ТЮГом на Липках. Основні галузі — абстрактна сценографія, станк. і монум. живопис, авангард. станк. графіка. Учасник мистецьких виставок від 1920-х рр. Персон. — у Києві (2004, посмертна). Ранній творчості притаманний експресивно-розкутий малюнок. Кубофутурист. роботи — поряд із конструктивістськими, наївізм — поряд з експресіонізмом у кількох його розгалуженнях, від експресіоніст. ґротеску до експресіоніст. романтизму. Декорації М. наснажені глибокою внутр. логікою, тонким відчуттям ритму, цільністю композиції, органічно пов’язаною з простором. В ескізах костюмів, станк. портретах митець застосовує конструктивні прийоми моделювання натури, якими створює міцну, гармонійну, завершену форму, насичену гострою виразністю й динамізмом. Речі зовн. світу в інтерпретації М. набули якостей нової реальності. Оформив вистави «Джиммі Хіґґінс» за Е. Сінклером (1923, реж.-постановник Лесь Курбас), «Народний Малахій» (1929) та «Мина Мазайло» (1931) М. Куліша, «Диктатура» (1930) І. Микитенка (усі — у театрі «Березіль»), а також фільми «Вендета», «Макдональд» (обидва — 1925), «Арсенальці» (1926). Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ), музеях РФ, Канади, США.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Автопортрет» (1913), «Футуристична композиція» (1920), «Колгоспна родина (Святе сімейство)» (1934), «Автопортрет за мольбертом (Дон Кіхот)» (1945); ескізи — «Маски» (1918), «Блакитна танцівниця», «Червоний танцівник», «Ассирійські танці» (усі — 1919); костюми — торгівця, пастуха, графині Розіни, графа Альмавіви, ченця, офіцера, капіталіста.
Рекомендована література
- Кучеренко З. Вадим Меллер. 1975;
- Вериківська І. Становлення української радянської сценографії. 1981;
- Петрова О. Експресивний конструктивізм Вадима Меллера // Пригоди авангарду. В. Меллер. Н. Генке-Меллер. Н. Вєтрова-Робінсон: Каталог. 2004 (усі — Київ).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
