Мельничук Микола Леонтійович

МЕЛЬНИЧУ́К Микола Леонтійович (28. 01. 1948, с. Семиреньки Старокостянтинів. р-ну Кам’янець-Поділ., нині Хмельн. обл.) — художник декоративно-ужиткового мистецтва, живописець. Член НСХУ (1994). Закін. Моск. нар. університет культури (1969). Працював 1970–92 у Хмельн. худож.-вироб. майстернях. Учасник всеукр. мистецьких виставок від 1987. Персон. — у Хмельницькому (1986, 1994), Тернополі (1997). Автор сюжет.-темат. і декор. композицій у техніці різьблення на дереві. Творам притаманні пластич. виразність стилізов. форм і зв’язок із традиціями нар. поетики. У декор. рельєфах, оздобленні предметів побуту використовує природні форми, елементи рослин. орнаменту, стиліст. прийоми укр. бароко. У живопис. творах поєднує реалізм і символіку. Пише ікони, створює іконостаси для церков.

Тв.: дерев’яна скульптура малих форм — «Подоляночка» (1989), «Журавка», «Початок», «Мамина вишня», «Воркували голуб’ята» (усі — 1994), «Так було, є, буде» (1995), «Початок» (2010), «Дзвін роду нашого» (2014); живопис — «Вічне», «Повернення», «Цвіт папороті» (усі — 1999); іконостаси — для церкви Іова Почаївського (Хмельницький, 1997), Свято-Троїц. собору жін. монастиря (с. Браїлів Жмерин. р-ну Вінн. обл., 2004).

Літ.: Ніненко Д. Багатогранність творчості Миколи Мельничука // Проскурів. 2013, 7 лют.; Художники Хмельницького: Альбом. Хм., 2013.

В. М. Голунський

Основні твори

дерев’яна скульптура малих форм – «Подоляночка» (1989), «Журавка», «Початок», «Мамина вишня», «Воркували голуб’ята» (усі – 1994), «Так було, є, буде» (1995), «Початок» (2010), «Дзвін роду нашого» (2014); живопис – «Вічне», «Повернення», «Цвіт папороті» (усі – 1999); іконостаси – для церкви Іова Почаївського (Хмельницький, 1997), Свято-Троїц. собору жін. монастиря (с. Браїлів Жмерин. р-ну Вінн. обл., 2004).