Меморіальна народна скульптура

МЕМОРІА́ЛЬНА НАРО́ДНА СКУЛЬПТУ́РА — вид художньої творчості, що ґрунтується на світо­гляді, традиційних естетичних засадах народу. М. н. с. виникла в первіс. су­спільстві, набагато раніше професійної. М. н. с. поділяють на світську та релігійну. На землях України до найдавніших памʼяток М. н. с. належить камʼяна стела епохи бронзи з контр­рельєф. спрощеним зображе­н­ням людини. Збереглися також камʼяні надмогильники з антропоморф. фігурами з часів пере­бува­н­ня на укр. землях скито-сармат. племен (7 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.), а про існува­н­ня на Пд. України колоній антич. держав свідчать надмогил. чол. погру­д­дя (2–3 ст. н. е.). М. н. с. 11–13 ст. пред­ставлено т. зв. камʼяними бабами. Від 14 ст. на мемор. пластиці по­значено вплив катол. церкви. Від­тоді прослідковують й окремі елементи, характерні для профес. мистецтва, особливо на знакуван­ні місць похова­н­ня зна­ті (скульптурні надмогильники 16–17 ст. К. Гербурта в с. Скелівка Старосамбір. р-ну Львів. обл., князя Костянтина Острозького в Києво-Печер. лаврі, членів сімʼї Сенявських у м. Бережани Терноп. обл.). Найдавніші памʼятні поклін­ні придорожні, присадибні хрести й фігури встановлено на місцях поган. капищ, поклоні­н­ня ідолам. Збереглися записи про придорожні хрести 1470, 1530, 1642 з Поді­л­ля. Роз­по­всюджен­ню цих знаків сприяли етнокультурні звʼязки з Європою. Придорожні та поклін­ні хрести з роз­пʼя­т­тями встановлювали при вʼ­їздах до міста чи села, при лісових дорогах тощо; у народі їх називали фігурами. Після скасува­н­ня кріпос. права в Галичині 1848 селянство почало від­значати цю подію спорудже­н­ням памʼятників свободи (панщизн. хрестів), їх масово встановлювали і 1858; по­ступово збагачували форми та роз­міри — зʼявився постамент, архіт. оздобле­н­ня, напис «За святую волю. 1848». Багато таких памʼят­ників встановили в ювіл. 1898; на Львівщині панщизн. хрести споруджували до 1909. Памʼятні знаки мали форму надмогил. хреста або погру­д­дя імператора Олександра ІІ. Більшість із них знищено після 1917, особливо в 1930-х рр. Щоб урятувати ці хрести, їх пере­носили в інше місце, пере­важно побл. церкви; кілька збереглося на Хмельнич­чині. Крім сутніс. наповне­н­ня, ці памʼятники є виявом естет. уподобань певної сільс. спільноти. На поч. 20 ст. на Поділ­лі було бл. 4,5 тис. придорож. та присадиб. хрестів і фігур; у Галичині на гол. шляхах упродовж 1 км можна було побачити їх більше 10-ти. Споруджують їх і нині. На поч. 21 ст. у с. Недільна Старосамбір. р-ну на одній з вулиць було бл. 10 хрестів. У 2-й пол. 20 ст. на волин.-поліс. землі зʼя- вився новий тип придорож. фігури — деревʼяний хрест до 4 м зав­вишки, встановлений біля дороги, часто при садибі, з обох боків від верх. кінця додолу прикріплені числен­ні різноколірні стрічки, а на середохресті — іконка з літо­граф. зображе­н­ням голови Спасителя (с. Нобель Зарічнен. р-ну Рівнен. обл.). У 16–18 ст. на укр. землях зʼяви- лося багато козац. могил, курганів із християн. символікою; у 1930-х рр. та 1950-х рр. більшість знищено. Могили збереглися в м. Кременець Терноп. обл. — Козац. (Пʼятниц.) цвинтар, м. Берестечко Горохів. р-ну Волин. обл., с. Усатове Біляїв. р-ну (Куяльниц. цвинтар) та с. Миколаївка Овід­іопол. р-ну (обидва — Одес. обл.). Збереглися камʼяні козац. могил. хрести в с. Марʼян- ське Апостолів. р-ну Дні­проп. обл. Знаковими є ті, на яких збережено символи, написи, дати, — надмогил. памʼятник кошовому отаману Іванові Сірку (стела з контр­рельєф. роз­пʼя­т­тям, символами та чотирикут. хрестом у с. Капулівка Нікопол. р-ну Дні­проп. обл.; 1967 пере­несено на курган Сторожова Могила), хрест на могилі кошового отамана Костянтина Гордієнка (1733) у Камʼян­ській Січі з рельєф. роз­пʼя­т­тям. Ві­домі похова­н­ня окремих геть­манів Запороз. Січі та кошових отаманів (м. Збараж, с. Озерна Зборів. р-ну Терноп. обл.). Взір­цевим є памʼят. комплекс у м. Збо­рів (битва 1649) — високий, увінчаний хрестом насип. курган та камʼяна стела з барельєф. таблицею та патріот. текс­том, обʼєм. козац. шаблею та булавою. Над­гробки з елементами скульп­тури ві­домі від 18 ст. (більш ран­ніх памʼятників збереглося дуже мало), а в 19 ст. на сільс. кладовищах Прикарпа­т­тя та Поді­л­ля їх зʼявилося багато. За образно-худож. композицією та виразністю вони близькі до нар. ікон, особливо на склі (див. Малюва­н­ня на склі). Якщо укр. сакрал. живопис, створений анонім. нар. майстрами, досліджували від 19 ст., то нар. скульп­турні памʼятники ще довго не були обʼєктом наук. ви­вче­н­ня. У с. Буша Ямпіл. р-ну Вінн. обл. на старому цвинтарі збереглися хрести 19 ст., виготовлені з місц. пісковику; їхня поверх­ня ретельно оброблена, форми — вишукані й від­носно складні. Хрести 1-ї пол. 19 ст. — великі, монументальні, у ви­гляді мальтій. хреста, комбінов. з колом; у серед. 19 ст. вони набули ви­гляду квадрата із заокругленими кутами; трапляються також зі скульптур. зображе­н­ням роз- пʼя­т­тя. Такі камʼяні хрести збережено на Дні­пропетровщині, Рівненщині, Черкащині. Творці над­гробків часто зверталися до образів давнього фольк­лор. походже­н­ня. Так, дуб використовували не лише як міцний матеріал, а й ві­домий в укр. культурі символ. На Волині та Поліс­сі з нього виготовляли над­гробні хрести й над­гробки у ви­гляді хреста зі стовбура дуба без кори, але з сучками, іноді зі зрізаними пеньками (особливого пошире­н­ня набули на­прикінці 19 — на поч. 20 ст.). Іноді над­гробки робили у ви­гляді дубового деревця зі зламаним верхівʼям, що символізувало сімей. стан небіжчика (напр., на кладовищі в с. Горожанка Монастирис. р-ну Терноп. обл. на поч. 1960-х рр.: у центрі над­гробка — фотокерам. порт­рет небіжчика, унизу — кілька роз­горнутих книг, барельєфи з епітафіями). Камʼяні над­гробки склад. форм із мотивом дуба фіксують на Тернопільщині та Львівщині. Своєрід. і поширений в Україні тип над­гробків — роз­пʼя­т­тя з фігурами (прототипом була придорожна фігура, поширена в 17–18 ст.; збереглися зразки поч. 19 ст.). Цей тип памʼятника побутує донині. Типовим був памʼятник із камʼяним хрестом із фігурою ро­зіпʼятого Христа у варіантах, що від­повід­али канонам різних конфесій. Пластичне й образне трактува­н­ня фігури зумовлені манерами нар. майстрів. Найбільш глибоко й правдиво ідею без­захисності селянина пере­дано в обʼ­єд­наних (із не­знач. від­мін­ностями) єдиною іконогр. схемою скульптурах «Христос Скорботний» (збережено значну кількість) — фігура чоловіка, який сидить, схиливши голову в терновому вінку на руку (сюжет ві­домий і в сусід. та більш від­далених країнах). Пере­даючи від поколі­н­ня до поколі­н­ня іконогр. схему, майстри втілювали в цьому образі колективне уявле­н­ня про люд. страж­да­н­ня. Такі скульптури встановлювали біля церков і каплиць, обабіч доріг, на кладовищах. Про фігуру Христа, який захищає від ударів облич­чя руками, залишив свідче­н­ня араб. історик П. Алепський, подорожуючи Лів­обереж. Україною в серед. 17 ст. Згодом замість фігур Марії, Марії-Маґдалини, Івана Хрестителя на надмогил. па- мʼятниках дедалі частіше ставили ангелів із великими крилами, що в остан­ні десятилі­т­тя замінили на фігури дітей із книгою, квіткою чи букетом. У Нац. музеї у Львові зберігся невисокий камʼяний надмогил. хрест від 18 ст. із барельєф. зображе­н­ням фігури Ісуса Христа з під­несеним догори хрестом у правій руці із с. Верин Микол. р-ну Львів. обл. Від 19 ст. найпоширеніший тип надмогил. па- мʼятника — хрест із фігурою розі- пʼятого Ісуса Христа. Зʼявляються варіанти роз­пʼя­т­тя з двома та чотирма фігурами, інколи зображували рим. воїнів (с. Старе Місто Під­гаєц. р-ну Терноп. обл.; с. Опори Дрогоб. р-ну, с. Горбачі Пустомитів. р-ну Львів. обл.). У 2-й пол. 19 — поч. 20 ст. споруджували надмогил. памʼятни- ки з фігурами святих на високих постаментах, пере­важно св. Марії та святих небес. покровителів небіжчиків (с. Вербіж Микол. р-ну, смт Щирець Пустомитів. р-ну; с. Присліп Між­гір. р-ну Закарп. обл.; м. Збараж, с. Нове Cело Під­волочис. р-ну Терноп. обл.; с. Смодна Косів. р-ну Івано-Фр. обл.). У Пд.-Зх. Україні збереглися над­гробні памʼятники з роз­пʼя­т­тям на масив. чотирикут. пʼєде­сталі, а в його нішах — фігурки святих, яких вважали за­ступниками, захисниками небіжчиків (найчастіше — св. Миколай, св. Катерина, архангел Михаїл, св. Юрій); їх встановлювали і на пʼєде­сталі. Зображе­н­ня архангелів Михаїла та Гавриїла, св. Миколая, Богородиці особливо поширені в Карпат. регіоні. Пере­важають зображе­н­ня Богоматері та Христа, іноді роз­міщують символічні фігури лебедів чи плакальниць. На кладовищі с. Старе Місто є кілька таких памʼятників, напр., А. Папіжу (1930-і рр.): на високому прямокут. пʼєде­сталі роз­міщено фігуру літнього селянина в традиц. поділ. одязі — свиті, постолах, вишитій сорочці. Крім етно­графічно достовірно від­твореного одягу, зафіксовано порт­ретні риси небіжчика: худорляве облич­чя, короткі вуса, довге волос­ся. Тенденція до від­творе­н­ня зовнішності небіжчиків зро­стає разом зі змінами форм над­гробків; осн. компонентом стає стела з хрестом і написом. Типовим зразком є памʼятник місц. нар. скульптору Н. Саранчуку з дружиною на кладовищі с. Перед­містя Бучац. р-ну Терноп. обл.: у ніші з піщанику — парний порт­рет. Дедалі частіше зображують символи; серед найбільш поширених — знаки хреста, кола, ро­зет­ки, зірки, спіралі, вино­град. ло­зи, пальм. гілки, келиха, дуба, лілеї, троянди, соняха, якоря. Їх могли по-різному тлумачити. Напр., на надмогильниках трапляється рельєфне зображе­н­ня лілеї (м. Пустомити, с. Демня Микол. р-ну Львів. обл.), яка в кн. «Пісня Пісень» асоціюється з образом прекрасного, довершеного; символом чистоти й праведності ви­ступає в Євангелії від Матвія; вона є втіле­н­ням непорочності Діви Марії. Серед зображених символів — келих (чаша): у Старому Заповіті — символ гніву Господнього, у Новому Заповіті — страж­да­н­ня, євхаристія, наслідува­н­ня Христа. Якір у християнстві — образ духов. сили, надії на спасі­н­ня. Гілки з дубовим листям — символ перед­час. від­ходу людини з життя (с. Горожанка, с. Джурин Чортків. р-ну, с. Язлівець Бучац. р-ну Терноп. обл.). Інколи на надмогил. рельєф. фризах є барельєфні зображе­н­ня квітів (троянда, соняшник, лілея, маківка); популяр. мотив вишитого рушника. Серед найдавніших і най­простіших графіч. накреслень на памʼятниках — шестикутна зірка (с. Чернятин Городенків. р-ну, села Бортники та Під­вербці Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл.; с. Луковиця Глибоц. р-ну Чернів. обл.; с. Касперівці Заліщиц. р-ну, м. Почаїв Терноп. обл.). У різних народів ідейна семантика цього знака не збігається: у Біблії зірки — це печатки Соломона, ключ до Небес. царства; у християн. світі — модифікація сонця. Поширеним мотивом є вино­градна лоза. У християн. релігії — символ рослини, з корі­н­ня якого виро­стає Бог-людина. В Україні вино­градна лоза як християн. символіка набула пошире­н­ня на­прикінці 15 ст. Найчастіше цей мотив ви­ступає як рельєф на постаменті, під хрестом (с. Дроговиж Микол. р-ну, м. Пустомити, села Горбачів, Звенигород і Щирець Пустомитів. р-ну; м. Заліщики). М. н. с. в Україні має глибокі традиції. Над створе­н­ням надмогил. камʼяних скульптур. па- мʼятників працювали поколі­н­ня талановитих майстрів, чиї імена в основному залишилися неві­домими. Майстерність пере­ймали здебільшого від батьків. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. формувалися осередки виробництва пере­важно надмогил. памʼятни- ків. Найві­доміший в Україні — у с. Демня (1912 жило 100 камʼяно- тесів), де прославилися: З. Дзиндра, А. Лаврентів із синами, Я. На- двірний, Михайло та Микола Верещинські, М. Марусяк, Є. Дзиндра; нині працюють О. Шабатура, Микола та Бог­дан Скварки. Виготовляти мемор. памʼятники в цьому селі почали після скасува­н­ня панщини. Від поч. 20 ст. осередками створе­н­ня памʼятників стали с. Лапшин Бережан. р-ну (серед найві­доміших майстрів — В. Бідула), с. Колиндяни Чортків. р-ну Терноп. обл. (ві­домий майстер — Д. Білинський), м. Теребовля, с. Струсів Теребовлян. р-ну, с. На- раїв Бережан. р-ну, с. Гущанки Під­волочис. р-ну Терноп. обл. (у них працювали майстри М. Саранчук, Г. Корчинський, Й. Рибни­цький, В. Логуш, Я. Пастушенко). Ві­домий осередок М. н. с. — с. Старе Місто, де на поч. 20 ст. працювала родина Папіжів. Одними з перших надмогил. скульп­тур. порт­ретів, створених А. Папіжем, була фігура батька Гавриїла, що символізує узагальнений образ селянина-подолянина, про що свідчать етногр. компоненти його одягу. Т. Дзиндра із с. Демня надавав порт­рет. фігуратив. памʼятникам дещо ін. характеру. У памʼятнику З. Дзиндрі (поч. 20 ст., с. Демня) — по­стать із деформов. від болю облич­чям; водночас у цьому памʼятнику акцент зроблено на монум. знаку тризуба-хреста, що його увінчує. У рад. час виготовле­н­ням над­гробків за­ймалися нар. скульп­тори, які працювали в під­піл­лі, щоб не потрапити в поле зору фіскал. органів. У 1970-х рр., коли скульптур. памʼятники від нар. майстрів набули більшого пошире­н­ня, над­гробки встановлювали здебільшого у ви­гляді високих тонких плит (стел) із ви­гравіюваними порт­ретами й символами: вино­градна лоза, троянда (чисті почу­т­тя, краса), мальва (туга за батьківщиною, рідними), мак (віч­ний сон). Часто трапляються й пластичні зображе­н­ня рушника з орнам. мотивами. У памʼятниках, повʼязаних із воєн. тематикою, ви­окремлюють такі, що присвяч. УСС. Їхню ідейно-образну основу частково запозичено з козац. високих могил. Подібний споруджено в 1930-х рр. на цвинтарі колиш. с. Збойська (нині у складі Львова). Символ. могилу у памʼять про УСС 1942 зведено в с. Добромірка Збараз. р-ну. Це піраміда з місц. каменю з масив. хрестом зверху. На ній — хрест, графічно подібний до однієї з бо­йових нагород УСС, рельєфно під­креслені слова пісні стрілец. поета М. Кураха («Коли ми вмирали»). Зображено також тризуб і викарбувано слова з пісні В. Яніва. У рад. часи, рятуючи памʼятник від знище­н­ня, його частково змінили; у 1990-х рр. від­новили первіс. ви­гляд. Подіб. памʼятник воїнам УГА в 1940-х рр. споруджено в м. Миколаїв Львів. обл. На поч. 1990-х рр. монум. памʼятники УСС по­стали на г. Ма-ківка та Лисоня, за формою вони нагадують високі козац. могили. Уже в перші роки незалежності України памʼятниками від­значено місця поховань воїнів УПА або споруджено такі в па- мʼять про них (с. Красів Микол. р-ну, смт Рудне Львів. обл., с. Мужилів Під­гаєц. р-ну, с. Чернихів Зборів. р-ну, м. Збараж). За ідейно-кон­структив. формою вони уподібнені до памʼятників УСС (с. Чернихівці Збараз. р-ну, Лопушани Зборів. р-ну, с. Яблунів Турків. р-ну Львів. обл.). Ві­домі й нетрадиц. форми надмогил. памʼятників борцям за волю України, жертвам тоталітар. режиму (м. Збараж, 1990-і рр.; це памʼятник у формі високої дзвіниці з дзвоном, від­повід­но художньо оформленою інформацією про загиблих). 1994 зведено памʼятник на місці пере­поховань укр. пов­станців у с. Яблунів. У смт Славськ Сколів. р-ну Львів. обл. 1993 збудовано мемор. каплицю з патріот. атрибутикою. Серед від­значених памʼят. місць, повʼяз. із героїкою боротьби УПА, ви­окремлюють місцевість Гурби на межі Рівнен. і Терноп. обл. У мемор. комплекс уві­йшло декілька обʼєктів, серед яких — на високій колоні встановлено світлу фігуру Пресвятої Богородиці Покрови, яка тримає невидимий омофор. У складі мемор. комплексу є також засн. тут після 1990-х рр. чол. монастир. На жаль, не всі памʼятні місця, повʼязані з героїкою Визв. змагань 1917–21 та в період 1940–60-х рр., ідентифіковано та впорядковано.