Меморіальна народна скульптура

МЕМОРІА́ЛЬНА НАРО́ДНА СКУЛЬПТУ́РА  — вид художньої творчості, що ґрунтується на світогляді, традиційних естетичних засадах народу. М. н. с. виникла в первіс. суспільстві, набагато раніше професійної. М. н. с. поділяють на світську та релігійну. На землях України до найдавніших пам’яток М. н. с. належить кам’яна стела епохи бронзи з контррельєф. спрощеним зображенням людини. Збереглися також кам’яні надмогильники з антропоморф. фігурами з часів перебування на укр. землях скито-сармат. племен (7 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.), а про існування на Пд. України колоній антич. держав свідчать надмогил. чол. погруддя (2–3 ст. н. е.). М. н. с. 11–13 ст. представлено т. зв. кам’яними бабами. Від 14 ст. на мемор. пластиці позначено вплив катол. церкви. Відтоді прослідковують й окремі елементи, характерні для профес. мистецтва, особливо на знакуванні місць поховання зна­ті (скульптурні надмогильники 16–17 ст. К. Гербурта в с. Скелівка Старосамбір. р-ну Львів. обл., князя Костянтина Острозького в Києво-Печер. лаврі, членів сім’ї Сенявських у м. Бережани Терноп. обл.). Найдавніші пам’ятні поклінні придорожні, присадибні хрести й фігури встановлено на місцях поган. капищ, поклоніння ідолам. Збереглися записи про придорожні хрести 1470, 1530, 1642 з Поділля. Розповсюдженню цих знаків сприяли етнокультурні зв’язки з Європою. Придорожні та поклінні хрести з розп’яттями встановлювали при в’їздах до міста чи села, при лісових дорогах тощо; у народі їх називали фігурами. Після скасування кріпос. права в Галичині 1848 селянство почало відзначати цю подію спорудженням пам’ятників свободи (панщизн. хрестів), їх масово встановлювали і 1858; поступово збагачували форми та розміри — з’явився постамент, архіт. оздоблення, напис «За святую волю. 1848». Багато таких пам’ят­ників встановили в ювіл. 1898; на Львівщині панщизн. хрести споруджували до 1909. Пам’ятні знаки мали форму надмогил. хреста або погруддя імператора Олександра ІІ. Більшість із них знищено після 1917, особливо в 1930-х рр. Щоб урятувати ці хрести, їх переносили в інше місце, переважно побл. церкви; кілька збереглося на Хмельниччині. Крім сутніс. наповнення, ці пам’ятники є виявом естет. уподобань певної сільс. спільноти. На поч. 20 ст. на Поділлі було бл. 4,5 тис. придорож. та присадиб. хрестів і фігур; у Галичині на гол. шляхах упродовж 1 км можна було побачити їх більше 10-ти. Споруджують їх і нині. На поч. 21 ст. у с. Недільна Старосамбір. р-ну на одній з вулиць було бл. 10 хрестів. У 2-й пол. 20 ст. на волин.-поліс. землі з’я- вився новий тип придорож. фігури — дерев’яний хрест до 4 м заввишки, встановлений біля дороги, часто при садибі, з обох боків від верх. кінця додолу прикріплені численні різноколірні стрічки, а на середохресті — іконка з літограф. зображенням голови Спасителя (с. Нобель Зарічнен. р-ну Рівнен. обл.). У 16–18 ст. на укр. землях з’яви- лося багато козац. могил, курганів із християн. символікою; у 1930-х рр. та 1950-х рр. більшість знищено. Могили збереглися в м. Кременець Терноп. обл. — Козац. (П’ятниц.) цвинтар, м. Берестечко Горохів. р-ну Волин. обл., с. Усатове Біляїв. р-ну (Куяльниц. цвинтар) та с. Миколаївка Овідіопол. р-ну (обидва — Одес. обл.). Збереглися кам’яні козац. могил. хрести в с. Мар’ян- ське Апостолів. р-ну Дніпроп. обл. Знаковими є ті, на яких збережено символи, написи, дати, — надмогил. пам’ятник кошовому отаману Іванові Сірку (стела з контррельєф. розп’яттям, символами та чотирикут. хрестом у с. Капулівка Нікопол. р-ну Дніпроп. обл.; 1967 перенесено на курган Сторожова Могила), хрест на могилі кошового отамана Костянтина Гордієнка (1733) у Кам’ян­ській Січі з рельєф. розп’яттям. Відомі поховання окремих гетьманів Запороз. Січі та кошових отаманів (м. Збараж, с. Озерна Зборів. р-ну Терноп. обл.). Взір­цевим є пам’ят. комплекс у м. Збо­рів (битва 1649) — високий, увінчаний хрестом насип. курган та кам’яна стела з барельєф. таблицею та патріот. текстом, об’єм. козац. шаблею та булавою. Надгробки з елементами скульп­тури відомі від 18 ст. (більш ранніх пам’ятників збереглося дуже мало), а в 19 ст. на сільс. кладовищах Прикарпаття та Поділля їх з’явилося багато. За образно-худож. композицією та виразністю вони близькі до нар. ікон, особливо на склі (див. Малювання на склі). Якщо укр. сакрал. живопис, створений анонім. нар. майстрами, досліджували від 19 ст., то нар. скульп­турні пам’ятники ще довго не були об’єктом наук. вивчення. У с. Буша Ямпіл. р-ну Вінн. обл. на старому цвинтарі збереглися хрести 19 ст., виготовлені з місц. пісковику; їхня поверхня ретельно оброблена, форми — вишукані й відносно складні. Хрести 1-ї пол. 19 ст. — великі, монументальні, у вигляді мальтій. хреста, комбінов. з колом; у серед. 19 ст. вони набули вигляду квадрата із заокругленими кутами; трапляються також зі скульптур. зображенням роз- п’яття. Такі кам’яні хрести збережено на Дніпропетровщині, Рівненщині, Черкащині. Творці надгробків часто зверталися до образів давнього фольк­лор. походження. Так, дуб використовували не лише як міцний матеріал, а й відомий в укр. культурі символ. На Волині та Поліссі з нього виготовляли надгробні хрести й надгробки у вигляді хреста зі стовбура дуба без кори, але з сучками, іноді зі зрізаними пеньками (особливого поширення набули наприкінці 19 — на поч. 20 ст.). Іноді надгробки робили у вигляді дубового деревця зі зламаним верхів’ям, що символізувало сімей. стан небіжчика (напр., на кладовищі в с. Горожанка Монастирис. р-ну Терноп. обл. на поч. 1960-х рр.: у центрі надгробка — фотокерам. портрет небіжчика, унизу — кілька розгорнутих книг, барельєфи з епітафіями). Кам’яні надгробки склад. форм із мотивом дуба фіксують на Тернопільщині та Львівщині. Своєрід. і поширений в Україні тип надгробків — розп’яття з фігурами (прототипом була придорожна фігура, поширена в 17–18 ст.; збереглися зразки поч. 19 ст.). Цей тип пам’ятника побутує донині. Типовим був пам’ятник із кам’яним хрестом із фігурою розіп’ятого Христа у варіантах, що відповідали канонам різних конфесій. Пластичне й образне трактування фігури зумовлені манерами нар. майстрів. Найбільш глибоко й правдиво ідею беззахисності селянина передано в об’єднаних (із незнач. відмінностями) єдиною іконогр. схемою скульптурах «Христос Скорботний» (збережено значну кількість) — фігура чоловіка, який сидить, схиливши голову в терновому вінку на руку (сюжет відомий і в сусід. та більш віддалених країнах). Передаючи від покоління до покоління іконогр. схему, майстри втілювали в цьому образі колективне уявлення про люд. страждання. Такі скульптури встановлювали біля церков і каплиць, обабіч доріг, на кладовищах. Про фігуру Христа, який захищає від ударів обличчя руками, залишив свідчення араб. історик П. Алепський, подорожуючи Лівобереж. Україною в серед. 17 ст. Згодом замість фігур Марії, Марії-Маґдалини, Івана Хрестителя на надмогил. па- м’ятниках дедалі частіше ставили ангелів із великими крилами, що в останні десятиліття замінили на фігури дітей із книгою, квіткою чи букетом. У Нац. музеї у Львові зберігся невисокий кам’яний надмогил. хрест від 18 ст. із барельєф. зображенням фігури Ісуса Христа з піднесеним догори хрестом у правій руці із с. Верин Микол. р-ну Львів. обл. Від 19 ст. найпоширеніший тип надмогил. па- м’ятника — хрест із фігурою розі- п’ятого Ісуса Христа. З’являються варіанти розп’яття з двома та чотирма фігурами, інколи зображували рим. воїнів (с. Старе Місто Підгаєц. р-ну Терноп. обл.; с. Опори Дрогоб. р-ну, с. Горбачі Пустомитів. р-ну Львів. обл.). У 2-й пол. 19 — поч. 20 ст. споруджували надмогил. пам’ятни- ки з фігурами святих на високих постаментах, переважно св. Марії та святих небес. покровителів небіжчиків (с. Вербіж Микол. р-ну, смт Щирець Пустомитів. р-ну; с. Присліп Міжгір. р-ну Закарп. обл.; м. Збараж, с. Нове Cело Підволочис. р-ну Терноп. обл.; с. Смодна Косів. р-ну Івано-Фр. обл.). У Пд.-Зх. Україні збереглися надгробні пам’ятники з розп’яттям на масив. чотирикут. п’єдесталі, а в його нішах — фігурки святих, яких вважали заступниками, захисниками небіжчиків (найчастіше — св. Миколай, св. Катерина, архангел Михаїл, св. Юрій); їх встановлювали і на п’єдесталі. Зображення архангелів Михаїла та Гавриїла, св. Миколая, Богородиці особливо поширені в Карпат. регіоні. Переважають зображення Богоматері та Христа, іноді розміщують символічні фігури лебедів чи плакальниць. На кладовищі с. Старе Місто є кілька таких пам’ятників, напр., А. Папіжу (1930-і рр.): на високому прямокут. п’єдесталі розміщено фігуру літнього селянина в традиц. поділ. одязі — свиті, постолах, вишитій сорочці. Крім етнографічно достовірно відтвореного одягу, зафіксовано портретні риси небіжчика: худорляве обличчя, короткі вуса, довге волосся. Тенденція до відтворення зовнішності небіжчиків зростає разом зі змінами форм надгробків; осн. компонентом стає стела з хрестом і написом. Типовим зразком є пам’ятник місц. нар. скульптору Н. Саранчуку з дружиною на кладовищі с. Передмістя Бучац. р-ну Терноп. обл.: у ніші з піщанику — парний портрет. Дедалі частіше зображують символи; серед найбільш поширених — знаки хреста, кола, розет­ки, зірки, спіралі, виноград. ло­зи, пальм. гілки, келиха, дуба, лілеї, троянди, соняха, якоря. Їх могли по-різному тлумачити. Напр., на надмогильниках трапляється рельєфне зображення лілеї (м. Пустомити, с. Демня Микол. р-ну Львів. обл.), яка в кн. «Пісня Пісень» асоціюється з образом прекрасного, довершеного; символом чистоти й праведності виступає в Євангелії від Матвія; вона є втіленням непорочності Діви Марії. Серед зображених символів — келих (чаша): у Старому Заповіті — символ гніву Господнього, у Новому Заповіті — страждання, євхаристія, наслідування Христа. Якір у християнстві — образ духов. сили, надії на спасіння. Гілки з дубовим листям — символ передчас. відходу людини з життя (с. Горожанка, с. Джурин Чортків. р-ну, с. Язлівець Бучац. р-ну Терноп. обл.). Інколи на надмогил. рельєф. фризах є барельєфні зображення квітів (троянда, соняшник, лілея, маківка); популяр. мотив вишитого рушника. Серед найдавніших і найпростіших графіч. накреслень на пам’ятниках — шестикутна зірка (с. Чернятин Городенків. р-ну, села Бортники та Підвербці Тлумац. р-ну Івано-Фр. обл.; с. Луковиця Глибоц. р-ну Чернів. обл.; с. Касперівці Заліщиц. р-ну, м. Почаїв Терноп. обл.). У різних народів ідейна семантика цього знака не збігається: у Біблії зірки — це печатки Соломона, ключ до Небес. царства; у християн. світі — модифікація сонця. Поширеним мотивом є виноградна лоза. У християн. релігії — символ рослини, з коріння якого виростає Бог-людина. В Україні виноградна лоза як християн. символіка набула поширення наприкінці 15 ст. Найчастіше цей мотив виступає як рельєф на постаменті, під хрестом (с. Дроговиж Микол. р-ну, м. Пустомити, села Горбачів, Звенигород і Щирець Пустомитів. р-ну; м. Заліщики). М. н. с. в Україні має глибокі традиції. Над створенням надмогил. кам’яних скульптур. па- м’ятників працювали покоління талановитих майстрів, чиї імена в основному залишилися невідомими. Майстерність переймали здебільшого від батьків. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. формувалися осередки виробництва переважно надмогил. пам’ятни- ків. Найвідоміший в Україні — у с. Демня (1912 жило 100 кам’яно- тесів), де прославилися: З. Дзиндра, А. Лаврентів із синами, Я. На- двірний, Михайло та Микола Верещинські, М. Марусяк, Є. Дзиндра; нині працюють О. Шабатура, Микола та Богдан Скварки. Виготовляти мемор. пам’ятники в цьому селі почали після скасування панщини. Від поч. 20 ст. осередками створення пам’ятників стали с. Лапшин Бережан. р-ну (серед найвідоміших майстрів — В. Бідула), с. Колиндяни Чортків. р-ну Терноп. обл. (відомий майстер — Д. Білинський), м. Теребовля, с. Струсів Теребовлян. р-ну, с. На- раїв Бережан. р-ну, с. Гущанки Підволочис. р-ну Терноп. обл. (у них працювали майстри М. Саранчук, Г. Корчинський, Й. Рибни­цький, В. Логуш, Я. Пастушенко). Відомий осередок М. н. с. — с. Старе Місто, де на поч. 20 ст. працювала родина Папіжів. Одними з перших надмогил. скульп­тур. портретів, створених А. Папіжем, була фігура батька Гавриїла, що символізує узагальнений образ селянина-подолянина, про що свідчать етногр. компоненти його одягу. Т. Дзиндра із с. Демня надавав портрет. фігуратив. пам’ятникам дещо ін. характеру. У пам’ятнику З. Дзиндрі (поч. 20 ст., с. Демня) — постать із деформов. від болю обличчям; водночас у цьому пам’ятнику акцент зроблено на монум. знаку тризуба-хреста, що його увінчує. У рад. час виготовленням надгробків займалися нар. скульп­тори, які працювали в підпіллі, щоб не потрапити в поле зору фіскал. органів. У 1970-х рр., коли скульптур. пам’ятники від нар. майстрів набули більшого поширення, надгробки встановлювали здебільшого у вигляді високих тонких плит (стел) із вигравіюваними портретами й символами: виноградна лоза, троянда (чисті почуття, краса), мальва (туга за батьківщиною, рідними), мак (віч­ний сон). Часто трапляються й пластичні зображення рушника з орнам. мотивами. У пам’ятниках, пов’язаних із воєн. тематикою, виокремлюють такі, що присвяч. УСС. Їхню ідейно-образну основу частково запозичено з козац. високих могил. Подібний споруджено в 1930-х рр. на цвинтарі колиш. с. Збойська (нині у складі Львова). Символ. могилу у пам’ять про УСС 1942 зведено в с. Добромірка Збараз. р-ну. Це піраміда з місц. каменю з масив. хрестом зверху. На ній — хрест, графічно подібний до однієї з бойових нагород УСС, рельєфно підкреслені слова пісні стрілец. поета М. Кураха («Коли ми вмирали»). Зображено також тризуб і викарбувано слова з пісні В. Яніва. У рад. часи, рятуючи пам’ятник від знищення, його частково змінили; у 1990-х рр. відновили первіс. вигляд. Подіб. пам’ятник воїнам УГА в 1940-х рр. споруджено в м. Миколаїв Львів. обл. На поч. 1990-х рр. монум. пам’ятники УСС постали на г. Ма-ківка та Лисоня, за формою вони нагадують високі козац. могили. Уже в перші роки незалежності України пам’ятниками відзначено місця поховань воїнів УПА або споруджено такі в па- м’ять про них (с. Красів Микол. р-ну, смт Рудне Львів. обл., с. Мужилів Підгаєц. р-ну, с. Чернихів Зборів. р-ну, м. Збараж). За ідейно-конструктив. формою вони уподібнені до пам’ятників УСС (с. Чернихівці Збараз. р-ну, Лопушани Зборів. р-ну, с. Яблунів Турків. р-ну Львів. обл.). Відомі й нетрадиц. форми надмогил. пам’ятників борцям за волю України, жертвам тоталітар. режиму (м. Збараж, 1990-і рр.; це пам’ятник у формі високої дзвіниці з дзвоном, відповідно художньо оформленою інформацією про загиблих). 1994 зведено пам’ятник на місці перепоховань укр. повстанців у с. Яблунів. У смт Славськ Сколів. р-ну Львів. обл. 1993 збудовано мемор. каплицю з патріот. атрибутикою. Серед відзначених пам’ят. місць, пов’яз. із героїкою боротьби УПА, виокремлюють місцевість Гурби на межі Рівнен. і Терноп. обл. У мемор. комплекс увійшло декілька об’єктів, серед яких — на високій колоні встановлено світлу фігуру Пресвятої Богородиці Покрови, яка тримає невидимий омофор. У складі мемор. комплексу є також засн. тут після 1990-х рр. чол. монастир. На жаль, не всі пам’ятні місця, пов’язані з героїкою Визв. змагань 1917–21 та в період 1940–60-х рр., ідентифіковано та впорядковано.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю