МЕРЕ́ЖКА — техніка вишивання для створе­н­ня ажурного візерунка на місці висмикнутих із тканини ниток. М. ві­дома у вишивках багатьох народів і нагадує мереживо. Для М. використовують тканину з рівномір. полотняним пере­плете­н­ням ниток основи (льон, бавовняне домо­ткане полотно, полотно зі змішаними складниками), щоб їх було легко рахувати і висмикувати. Щоб вирівняти край, висмикують першу цілу нитку і по її сліду полотно обрізають. Роботу починають з нижнього правого кута полотна і рухаються вліво. Стібки вишивал. нитки потрібно робити в одному напрямку. Перед тим, як роз­різати і висмикнути нитки для майбут. М., їх необхідно по боках закріпити качалочками (атлас. глад­дю) або роз­різа­н­ням і від­новле­н­ням ниток полотна. Для закріпле­н­ня нитки вузлики не використовують. Від­ступають від краю М. 2 нитки і вишивають кілька стібків швом «поперед голкою» зліва направо в напрямку до того місця, де буде починатися М.; вишивають один невеликий вертикал. стібок через край і починають вишивати саму М. Якщо вишивку виконують парною кількістю ниток, використовують петельку: складають нитку вдвоє, заправляють у вушко голки, виводять голку з ниткою з вивороту на лицевий бік, залишивши з вивороту петельку; виконують перший стібок, вводячи голку з лиця на виворіт, і пропускають голку через петельку; голку вводять між нитками майбут. М. і вколюють її в тканину, від­ступивши від краю дві-три нитки. Потім набирають на голку необхідну кількість вільних ниток прорідженої смужки тканини, робочу нитку вкладають петлею в напрямку проти руху стрілки годин­ника і затягують петлю, притримуючи лівою рукою вільний кінчик нитки. Для міцності на цьому місці роблять другу петлю, а зайвий кінчик обрізають. На­ступ. стібком вводять голку в тканину з вивороту над стягнутими нитками тканини й виводять на лицевий бік; утворюється перший прутик М. На місці вишивки витягують певну кількість горизонт. ниток, а вертикал. не витягнуті нитки стягують у пучки — прутики. Під час роз­різа­н­ня і витягува­н­ня тільки горизонт. ниток натяг вертикал. ниток основи зменшується; нитки з послабленим натягом групують різними способами, вишиваючи на них М. Для квадрат. візерунків роз­різають та витягують і горизонт., і вертикал. нитки полотна. Цікаві узори орнам. композицій утворюють «чисною М.», якою оздоблюють чол. і жін. сорочки, серветки, скатертини, рушники. Напр., на сітці рушників із Чернігівщини 19 ст. компонували давні символи: свастики, восьмипелюсткову «ружу». М. примережували у плечовій частині рукава сорочок. Залежно від компонентів та ширини роз­різняють види М.: одно­сторо­н­ня (однобічна), вишивають один бік смуги полотна з висмикнутими нитками; дво­сторо­н­ня (двобічна), вишивають два боки смуги полотна з висмикнутими нитками; проста і складна (містить одну чи більше смуг полотна з невисмикнутими нитками); вузька і широка (2 см і більше, її вишивають на пʼяльцях). Орнам. композиції можуть бути геом. і рослин­но-геом.; узор формують за рахунок контрасту ажур. отворів та білих настилів. М. виконують здебільшого білим кольором, хоча в багатьох регіонах України вишивають світло-сірими, блакит. нитками. Для збагаче­н­ня узорів М. по­єд­нують із занизува­н­ням, низиною, набирува­н­ням, хрестиком, глад­дю. М. вишивають нитками муліне, ірисом, шовком. Для вишивки глад­дю (напр., качалочок) використовують нитки товщі, ніж нитки полотна. Для на­да­н­ня вишивці блиску та оригінальності користуються металізов. нитками, бісером, стекл­ярусом.