Медведівський Свято-Миколаївський монастир
МЕДВЕ́ДІВСЬКИЙ СВЯ́ТО-МИКОЛА́ЇВСЬКИЙ МОНАСТИ́Р Знаходився на о-ві широкого русла р. Тясмин, назву отримав від найближчого козац. сотен. м-ка Медведівка (нині село Чигирин. р-ну Черкас. обл.). Виникнення монастиря пов’язують із заснуванням міста-фортеці Чигирин і швидким заселенням краю наприкінці 16 — на поч. 17 ст. Перша писемна згадка — спогад про ігумена Саватія, який прийшов до Москви із посольством Б. Хмельницького 1652. Універсалами гетьманів Ю. Хмельницького та П. Тетері підтверджено права монастиря на володіння землями і нерухомістю. За свідченням М. Костомарова, тут поховано старшого сина гетьмана Б. Хмельницького — Тимоша. Турец. походи 1677–78 спричинили руйнування монастиря та розкрадання його майна, лише частині ченців вдалося уникнути загибелі та зберегти частку монастир. цінностей. 1737 князь Я.-К. Яблоновський підтвердив права монастиря на угіддя та звільнив його від десятини. У 1760-і рр. ігумен Віссаріон зумів утримати ченців від участі в Коліївщині, завдяки чому обитель зберегла свої угіддя та залишалася найзаможнішою з усіх православ. монастирів Подніпров’я. У віданні ігумена М. С.-М. м. постійно перебував Чигирин. жін. монастир (див. Чигиринський Свято-Троїцький монастир). 1786 М. С.-М. м. підпорядк. переяслав. єпископу Віктору, 1793–95 він перебував у віданні Мінської консисторії, 1795–97 (разом із усіма парафіями Чигирин. пов.) — Катеринослав. єпархії. Після кардинал. реформування межі Київ. єпархії збіглися з межами новоствор. Київ. губ., а М. С.-М. м. знову потрапив у підпорядкування Київ. православ. митрополії. Дерев’яна, триверха, вкрита ґонтом, обшальована Свято-Микол. церква монастиря відома з 17 ст. 1755 у ній встановлено й освячено новий іконостас, а старий перенесено до теплої трапез. церкви Різдва Богородиці (освяч. 1753). У 1782 ченці монастиря звернулися до київ. митрополита Гавриїла з проханням дозволити розібрати стару Свято-Микол. церкву та закласти новий храм. Чигирин. староста князь А. Яблоновський підтримав цей задум. Новий Свято-Микол. храм закладено 1785, будівництво завершено 1795. Споруджений собор став вершиною майстерності укр. будівничих, шедевром нац. дерев’яної архітектури. Він був дев’ятизрубним, розпланованим у вигляді хреста в основі, з 5-ма верхами і складався з прямокут. об’ємів, сформов. у 3 яруси. Його вис. сягала 42,6, довж. — 21,34, шир. — 20,2 м. Над 3-ма прямокут. нижніми ярусами зрубів підносилися восьмикутні пірамідал. зруби (восьмерик на четверику). Зовн. восьмерики мали по 3 заломи, центр. — 4. Особливою вишуканістю вирізнялися підбанники, бані та маківки, що їх увінчували. Зовні зруби вертикально ошальовано дошками з нащільниками. Інтер’єр собору яскраво освітлювався завдяки великим прямокут. вікнам, розташ. у кілька ярусів, що підкреслювало спрямованість споруди вгору. Масштабність храму посилювали низькі притвори з колонними портиками, збуд. у стилі класицизму. Портик на гол. фасаді з 6-ма колонами увінчано барочною маківкою. Конструктивні риси, пропорції та розміри храмової будівлі дають підстави віднести її до типол. ряду дерев’яних храмів Слобожанщини. Ймовір. творцем церкви вважають Я. Погрібняка — будівничого Свято-Троїц. собору в слободі Новоселиця (нині м. Новомосковськ Дніпроп. обл.). Вигляд двору М. С.-М. м. 1845 зафіксував у своєму альбомі Д. Де ля Фліз. Постановою ВУЦВК та РНК УРСР від 16 червня 1926 «Про охорону пам’яток культури та природи» монастир взято на облік та охорону як пам’ятку респ. значення. Остаточно його ліквідовано 1929, будівлі передано с.-г. комуні (за даними І. Гончара, їх розібрано 1931). Свято-Микол. церкву внесено до «Переліку визначних пам’яток історії та культури, що потребують першочергового відтворення» (1998), однак станом на 2017 відповідні роботи не розпочато.
Додаткові відомості
- Державний архів
- ЦДІА України у Києві. Ф. 826, оп. 1, спр. 43; Інститут рукопису НБУВ. Ф. 13, № 6238; Держ. арх. Черкас. обл. Ф. Р-228, оп. 1, спр. 1.
Рекомендована література
- Де ля Флизъ. Этнографическія описанія крестьянъ Кіевской губерніи. К., 1854;
- Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864;
- Ростиславовъ Д. И. Опытъ изслѣдованія объ имуществахъ и доходахъ нашихъ монастырей. С.-Петербургъ, 1876;
- Павлуцкій Г. Медвѣдовскій Николаевскій монаcтырь Чигиринскаго уѣзда // Древности Украины. Деревянные и каменные храмы. К., 1905;
- Мариновський Ю. Ю. Черкаська минувшина: Православні монастирі на терені сучасної Черкаської області до 1917 р. Чк., 1997;
- Кілессо С. Медведівський Пустинно-Миколаївський монастир і його архітектурний комплекс // Пам’ятки України: Історія та культура. 2002. № 2;
- Лавріненко Н. П. Медведівський Миколаївський монастир: від перших згадок до ХХI ст. // УІЖ. 2008. № 1;
- Лавріненко Н., Кукса Н., Сиволап М. Гетьманський Пустинно-Миколаївський Медведівський монастир. Чк., 2012.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Святині 
