МЕДЕ́НИЧІ (1533–1989 — Медениця) — селище міського типу Дрогобицького ра­йону Львівської області. Знаходиться у Пере­дкарпатському прогині, на р. Літнянка (притока Дністра), за 56 км від обл. цент­ру та за 20 км від залізнич. ст. Дрогобич. С-ще оточене перед­гір. дубовими, широколистяними, темнохвой. лісами. Площа 6 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 3343 особи (складає 93,0 % до 1989); станом на 1 січня 2017 — 3379 осіб; пере­важно українці, також мешкають поляки та росіяни. Вперше згадується у грамоті польс. короля і литов. князя Владислава ІІ Яґайла 1395. У давнину мешканці за­ймалися бджільництвом й отримували багато меду. Це засвідчує печатка Медениці 15–16 ст., що мала герб із зображе­н­ням 3-х вуликів. Від 14 ст. — центр Медениц. ключа Самбір. королів. економії Пере­мишл. землі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького та селян. пов­ста­н­нях у 2-й пол. 17 ст. Від 1686 — центр Медениц. ключа Дрогоб. староства. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угор. імперія). У різні періоди до 18 ст. існували замки, до серед. 19 ст. — родин. маєток магнатів Мнішків. 1848 було 475 дворів. У 2-й пол. 19 ст. від­крито Медениц. повіт. суд. Від 1868 — у власності земле­власників Колішерів, які створили під­приємства з виробництва пива та содової води. Тоді ж почали вирощувати багато хмелю. 1890 проживали 2430 осіб. 1918 — у складі ЗУНР, 1919–39 — Польщі (Дрогоб. пов. Львів. воєводства; 1934–39 — центр ґміни), від 1939 — УРСР (1940–59 — Дрогоб., від 1959 — Львів. обл.; 1940–59 — райцентр). У 1920–30-х рр. на Меденич­чині функціонувала низка укр. громад. організацій. Від 1940 — смт. У тому ж році від­крито Опар­ське газове родовище, 1959 – Меденицьке газове родовище. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. 1940 з М. депортовано 15 сімей. Від 2 липня 1941 до 5 серпня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Станом на 5 вересня 1944 на тер. Медениц. р-ну в боях з НКВС загинули 186 пов­станців. У жовтні 1947 унаслідок операції «Захід» із Меденич­чини виселено 395 осіб. У післявоєн­ні роки значну кількість жит. за участь в оунів. під­піл­лі заарештували. Нині у М. — профес. ліцей, заг.-осв. школа, дитсадок; Нар. дім; лікарня (її 2 корпуси були споруджені на поч. 20 ст. і раніше слугували як суд та вʼязниця). Від 2008 функціонує Медениц. зоо­парк (4 га; понад 500 тварин). 2013 започатковано проведе­н­ня фестивалю меду. Реліг. громади: УПЦ КП, УГКЦ, РКЦ. Памʼят­­ка архітектури нац. значе­н­ня — дере­­вʼяна тризрубна без­верха церква Успі­н­ня Богородиці з дзвіницею (1644). Донині також зберігся костел Пресвятої Трійці, зведений 1816–24 на фундаменті старого, знищеного пожежею. Серед видат. уродженців — геолог, геофізик С. Гошовський, педагог М. Лукʼянченко; письмен­ник П. Маліш.