Межиріцький вітамінний завод
МЕЖИРІ́ЦЬКИЙ ВІТАМІ́ННИЙ ЗАВО́Д — державне підприємство, що спеціалізується на виробництві спирту для фармацевтичної промисловості та спиртовмісних лікарських засобів. Від 2000 — дочірнє підприємство «М. в. з.» ДАК (від 2014 — ПАТ) «Укрмедпром», в упр. МОЗ України. Засн. 1879 як підприємство з переробки зерн. сировини на спирт-сирець. У 1930-і рр. завод працював на зерні. 1937 здійснено реконструкцію підприємства. З метою покращення якості продукції та переходу на виробництво спирту-ректифікату вищого очищення 1959 знову проведено реконструкцію заводу. 1972 введено в експлуатацію схему з випуску спирту «Екстра», який експортували за кордон. У 1970-і рр. виробляли корм. дріжджі із зерн. барди, які відправляли у пн. р-ни СРСР для вигодовування тварин. Очищене сивушне масло постачали для парфумерно-космет. ф-к. Під час проведення антиалкогол. кампанії в країні (1985) завод перепрофільовано й переведено у підпорядкування Ладижин. об’єдн. «Ензим» (Вінн. обл.). Згодом через 2 р. перепідпорядковано Уман. вітамін. заводу (див. «Вітаміни»). Підпр-во почало виготовляти вітаміни «Аскорбінова кислота», масляний розчин вітамінів Д3, АД3Е (використовували для тваринництва у всіх респ. СРСР), таблетки «Ацетилсаліцилова кислота», «Анальгін», «Декаметоксин», харч. добавки «Біотрит». 1988 відновлено виробництво спирту етилового ректифікованого вищого очищення, від 1998 налагоджено випуск лікар. засобів — «Спирт етиловий 96 %» і «Спирт етиловий 70 %» (згодом його назву змінено на «Медасепт»), 1999 запрацював цех з виготовлення горілч. продукції. 2003 М. в. з. виготовив етил. спирту 195,4 тис. дал, лікар. засобів на 14,5 млн грн. 2006 розпочато випуск «Глоду настоянка». 2011–15 проведено комплексну реконструкцію заводу, в результаті чого оновлено вироб. базу. Нині вироб. потужності становлять: спирт. цех (продуктивність — 3000 дал/добу), цех з виготовлення лікар. засобів — «Медасепт», «Глоду настоянка» (50 000 флаконів/добу). Кількість працівників (2017) — бл. 80 осіб. Тривалий час підприємство очолювали П. Дмитрук (1972–87), К. Крикун (1987–97), О. Голімбієвський (1997–2012), від 2014 дир. — С. Новиков.