Мезинський національний природний парк

МЕ́ЗИ́НСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ ПРИРО́ДНИЙ ПАРК — територія природно-заповід­ного фонду України загальнодержавного значе­н­ня (від 2006). Знаходиться у Короп. р-ні Черніг. обл. Площа 31 035,2 га, у по­стій. користуван­ні — 8543,9 га. Створ. з метою збереже­н­ня, від­творе­н­ня і рац. викори­ста­н­ня типових та унікал. природ. комплексів Сівер. Поліс­ся на базі ландшафт. заказника заг.-держ. значе­н­ня Рихлівська дача (789 га), ландшафт. заказників місц. значе­н­ня Мезинська Швейцарія (154 га), Криничне (36 га), Жуків яр (118 га), Зміївщина (247 га), Свердловський (159 га), ботан. заказника місц. значе­н­ня Дубравка (742 га) та лісового заказника місц. значе­н­ня Вишенська дача (742 га). Тер. парку належить до Новгород-Сівер. Поліс­ся, Новгород-Сівер. фізико-геогр. р-ну та про­стягається вздовж правого берега Десни. Парк роз­ташований на під­вищеній рівнині, роз­членованій ярами та балками, вкритими лісами. У рослин. покриві пере­важають дубові, липово-дуб. та кленово-липово-дуб. ліси. У заплаві Десни — дрібнозлакові луки з домінува­н­ням мітлиці тонкої та тонконога звичайного. Серед болот. рослин­ності виділяють осокові угрупова­н­ня з осокою го­строю та типовими лучно-болотними видами. На тер. парку багато озер, найбільше з них у деснян. заплаві — Хотинь (пл. 50 га). Виявлено 14 видів рослин, занес. до Червоної книги України (плавун колючий, баранець звичайний, сальвінія плаваюча, водяний горіх, зозулині сльози яйцеподібні, гніздівка звичайна, коручка чемерникоподібна, коручка темно-червона, любка дволиста, любка зеленоквіткова, плавун щитолистий, лілія лісова, пів­ники сибірські, цибуля ведмежа), 5 рідкіс. для Укр. Поліс­ся видів (вільха сіра, страусове перо звичайне, верба мерзинолиста, голокучник дубовий, ряска горбата) та 19 регіонально рідкіс. і малопошир. видів на Чернігівщині. У заплав. озерах — ценози лата­т­тя білого та сніжно-білого, глечиків жовтих і плавуна щитолистого, занес. до Зеленої книги України. Тварин. світ пред­ставлений видами лісового, лучного, навколоводновод., вод. і синантроп. фаун. комплексів. Найхарактер. пред­ставниками фауни є: із ссавців — козуля європейська, борсук, лисиця, собака єнотоподібна, свиня дика, заєць-русак, кріт, ондатра; із птахів — крук, сойка, вивільга, дрозди спів­очий і чорний, соловейко східний, зяблик, вівсянка звичайна, шпак, лунь луговий, плиска біла, чапля сіра та ін. Виявлено 94 види тварин, занес. до Червоної книги України, серед яких — ссавці (кажани, тхір лісовий, видра річкова, горно­стай), птахи (лелека чорний, журавель сірий, змієїд, кулик-сорока, скопа, орлан-білохвіст, шуліка чорний та ін.), риби (стерлядь, марена дні­провська, йорж-носар та ін.), комахи (дозорець-імператор, вусач мускусний, жук-олень, жук-самітник; махаон, мнемозина, джміль моховий та ін.). Місцевість багата памʼятками давньої культури та археології. Тут виявлено стоянки первіс. людей доби пізнього палеоліту, неоліту та бронзи. Значну наук. цін­ність мають 13 городищ часів Київ. Русі. На тер. парку знаходиться бл. 50 памʼяток археології, зокрема Мезинська (Мізинська) стоянка, на тер. якої 1965 засн. Мезинський археологічний науково-дослідний музей ім. В. Куриленка (2008 пере­даний до складу парку, від 2011 — сучасна назва). Числен­ні памʼятки різних епох та археол. культур також збереглися у селах Бужанка, Курилівка, Деснянське, Радичів, Черешеньки. У межах парку та побл. нього є низка істор. селищ та сіл зі світськими та храм. спорудами: палацом графа П. Румянцева-Задунайського (1787), Успен. церквою (1782–87) у с. Вишеньки; Микол. церквою (поч. 19 ст.) у с. Радичів; церквою Різдва Богородиці (поч. 19 ст.) у с. Оболо­н­ня; Іллін. (серед. 18 ст.), Вознесен. (2-а пол.18 ст.) та Троїц. (19 ст.) церквами у с-щі Короп; Микол. церквою (поч. 20 ст.) у с. Риботин; церквою Різдва Богородиці (кін. 18 ст.) та дзвіницею (19 ст.) у с. Жовтневе (нині с. Рождественське; усі — Короп. р-н).