Мезинський національний природний парк
Визначення і загальна характеристика
МЕ́ЗИ́НСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ ПРИРО́ДНИЙ ПАРК — територія природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення (від 2006). Знаходиться у Короп. р-ні Черніг. обл. Площа 31 035,2 га, у постій. користуванні — 8543,9 га. Створ. з метою збереження, відтворення і рац. використання типових та унікал. природ. комплексів Сівер. Полісся на базі ландшафт. заказника заг.-держ. значення Рихлівська дача (789 га), ландшафт. заказників місц. значення Мезинська Швейцарія (154 га), Криничне (36 га), Жуків яр (118 га), Зміївщина (247 га), Свердловський (159 га), ботан. заказника місц. значення Дубравка (742 га) та лісового заказника місц. значення Вишенська дача (742 га). Тер. парку належить до Новгород-Сівер. Полісся, Новгород-Сівер. фізико-геогр. р-ну та простягається вздовж правого берега Десни. Парк розташований на підвищеній рівнині, розчленованій ярами та балками, вкритими лісами. У рослин. покриві переважають дубові, липово-дуб. та кленово-липово-дуб. ліси. У заплаві Десни — дрібнозлакові луки з домінуванням мітлиці тонкої та тонконога звичайного. Серед болот. рослинності виділяють осокові угруповання з осокою гострою та типовими лучно-болотними видами. На тер. парку багато озер, найбільше з них у деснян. заплаві — Хотинь (пл. 50 га). Виявлено 14 видів рослин, занес. до Червоної книги України (плавун колючий, баранець звичайний, сальвінія плаваюча, водяний горіх, зозулині сльози яйцеподібні, гніздівка звичайна, коручка чемерникоподібна, коручка темно-червона, любка дволиста, любка зеленоквіткова, плавун щитолистий, лілія лісова, півники сибірські, цибуля ведмежа), 5 рідкіс. для Укр. Полісся видів (вільха сіра, страусове перо звичайне, верба мерзинолиста, голокучник дубовий, ряска горбата) та 19 регіонально рідкіс. і малопошир. видів на Чернігівщині. У заплав. озерах — ценози латаття білого та сніжно-білого, глечиків жовтих і плавуна щитолистого, занес. до Зеленої книги України. Тварин. світ представлений видами лісового, лучного, навколоводновод., вод. і синантроп. фаун. комплексів. Найхарактер. представниками фауни є: із ссавців — козуля європейська, борсук, лисиця, собака єнотоподібна, свиня дика, заєць-русак, кріт, ондатра; із птахів — крук, сойка, вивільга, дрозди співочий і чорний, соловейко східний, зяблик, вівсянка звичайна, шпак, лунь луговий, плиска біла, чапля сіра та ін. Виявлено 94 види тварин, занес. до Червоної книги України, серед яких — ссавці (кажани, тхір лісовий, видра річкова, горностай), птахи (лелека чорний, журавель сірий, змієїд, кулик-сорока, скопа, орлан-білохвіст, шуліка чорний та ін.), риби (стерлядь, марена дніпровська, йорж-носар та ін.), комахи (дозорець-імператор, вусач мускусний, жук-олень, жук-самітник; махаон, мнемозина, джміль моховий та ін.). Місцевість багата пам’ятками давньої культури та археології. Тут виявлено стоянки первіс. людей доби пізнього палеоліту, неоліту та бронзи. Значну наук. цінність мають 13 городищ часів Київ. Русі. На тер. парку знаходиться бл. 50 пам’яток археології, зокрема Мезинська (Мізинська) стоянка, на тер. якої 1965 засн. Мезинський археологічний науково-дослідний музей ім. В. Куриленка (2008 переданий до складу парку, від 2011 — сучасна назва). Численні пам’ятки різних епох та археол. культур також збереглися у селах Бужанка, Курилівка, Деснянське, Радичів, Черешеньки. У межах парку та побл. нього є низка істор. селищ та сіл зі світськими та храм. спорудами: палацом графа П. Румянцева-Задунайського (1787), Успен. церквою (1782–87) у с. Вишеньки; Микол. церквою (поч. 19 ст.) у с. Радичів; церквою Різдва Богородиці (поч. 19 ст.) у с. Оболоння; Іллін. (серед. 18 ст.), Вознесен. (2-а пол.18 ст.) та Троїц. (19 ст.) церквами у с-щі Короп; Микол. церквою (поч. 20 ст.) у с. Риботин; церквою Різдва Богородиці (кін. 18 ст.) та дзвіницею (19 ст.) у с. Жовтневе (нині с. Рождественське; усі — Короп. р-н).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
